Відмінність у перекладах

Відмінність у перекладах

У цьому розділі я поділюся з вами думками й прикладами на тему відмінності у перекладах Старого Завіту стосовно деяких загальновживаних перекладів. Мій 27-річний досвід праці над перекладом, його редагуванням, а також співучасть у цій справі всіх тих, хто працював за покликанням від Господа над створенням нового сучасного, літературного й автентичного перекладу всієї Біблії, допоможе ще глибше зазирнути до скарбниці Святого Письма, щоб осягнути велич і багатство Слова, яке вийшло із серця Отця вічності.

  Оригінал Писання, як ви розумієте, завжди повинен залишатися незмінним, але плине час, змінюється поняття деяких речей і поглядів, тому що Бог відкриває Себе Церкві, новим поколінням відповідно до того історичного і духовного періоду, в якому вони живуть. Тому, відповідно до прогресуючого Божого одкровення про Себе, Церква одержує більш глибоке розуміння Писання, що також має відображатися на автентичності нових перекладів Біблії.

Увагу читача я завжди намагався зосередити на тому, що говорить саме Першоджерело, згідно з яким і було зроблено цей переклад, а не на тому, що я вважаю правильним, бо це моя особиста думка. Якщо читач шукає відповіді на деякі питання, які пов’язані з розумінням іноді дуже важкозрозумілих місць Писання, то він може дізнатися, через розгляд і порівняння відмінностей у перекладах і тлумачення чому був зроблений саме такий переклад і чи відповідає він Першоджерелу. Адже якщо він був спотворений, то виникають всілякі невірні тлумачення, помилкові вчення, побудовані на неточних, іноді просто на неавтентичних (неадекватних, неправильних) перекладах деяких місць (віршів) Писання, тоді як оригінал говорить інше.

Оскільки за основу запропонованого перекладу був покладений Масоретський текст на давньоєврейській мові, на якій і був створений Старий Завіт, то слід також мати на увазі, що інколи за основу перекладу покладають текст Септуагінти, який є лише перекладом грецькою мовою 70-ти тлумачників повного тексту Старого Завіту. Цей авторитет Септуагінта одержала завдяки розповсюдженій думці, що вона є більш давнім текстом, ніж Масоретський текст, проте документальних підтверджень цьому практично не існує.

Нижче наводяться приклади відмінностей у перекладі Старого Завіту доктора теології В.О. Громова (В.Є.) стосовно інших перекладів: російського синодального перекладу (Синод.); Сучасного російського перекладу (Суч. рос.); українського перекладу проф. Івана Огієнко (Огієн.); перекладу Українського Біблійного Товариства (переклад о. Рафаїла Турконяка) (УБТ.); перекладу з російського синодального українською мовою Патріарха Філарета (Денисенка) (Філ.). 

На прикладах відмінностей у перекладах можна бачити цінність автентичності кожного з наведених перекладів.

Ви самі зможете оцінити кожен із перекладів на відповідність їх оригіналу і осмислити ті пояснення, які наведені щодо підтвердження того, чому він був зроблений саме таким чином, чи відповідає він Духу Писання та закону герменевтики.

         Відмінність у перекладах Писання можна побачити в тому, що:  

–  Слова в перекладі наводяться відповідно до тієї частини мови, що написана в оригіналі тексту: іменник як іменник, прикметник як прикметник, дієслово як дієслово тощо;

–  якщо іменник у тексті має однину, то й при перекладі він також передавався як однина, якщо множину, то відповідно множиною;

–  іменник оригіналу тексту передавався тим родом (чоловічим, жіночим або середнім), який у Першоджерелі. 

–  семантика (значення) слів оригіналу тексту іноді відрізняється у перекладах, оскільки із плином часу їх значення сьогодні має інший зміст як в українській, так і в російській мовах, порівнюючи з тими, які використовувалися при перекладах у минулому;

–  всі словаD давар (їх 1301-е слово) в якості слова-одкровення від Бога в тексті Старого Завіту мають індексацію, що акцентує увагу читача до змістовного розуміння контексту;

–  до ключових єврейських слів, які мають важливе значення для розуміння контексту написаного, є посторінкові зноски, до яких також міститься синонімічний ряд перекладеного слова;

–  у словах, які можуть викликати неправильність їх вимови, зроблені наголоси;

–  поетичність запропонованого тексту перекладу як українського, так і російського тексту не тільки зберіглася у новому перекладі, але була піднесена на більш високий рівень (Наприклад, дивись книгу Іова).

Лише з невеликої частки наведеного переліку відмінностей можна побачити скрупульозність виконаної праці над перекладом Старого Завіту для максимального його наближення до Першоджерела.

Якщо Вас зацікавив цей розділ, і Ви хотіли б залишити свою думку або відгук, перейдіть до розділу «Відгуки» або на «Головну сторінку», в розділ «Зворотній зв’язок», та залиште свій меседж.

Я і в подальшому буду постійно викладати нові приклади відмінності в перекладах по мірі того, як буду робити на цю тему «Відмінності в перекладах» мої проповіді на YouTube каналі «Опрісноки Царства Небесного»  і викладати статті в розділі «Біблеїстика» на цьому Сайті! 

Бажаю Вам Божих благословінь і приємного, плідного часу, проведеного на нашому Сайті!

ВІДМІННІСТЬ У ПЕРЕКЛАДАХ СТАРОГО ЗАВІТУ

Бут.6:6-7 Син.: «И раскаялся Господь, что создал человека на земле, и восскорбел в сердце Своём. И сказал Господь: «Истреблю с лица земли человека, которого Я сотворил, от человека до скотов, и гадов и птиц небесных истреблю, Я раскаялся, что создал их». Суч. рос.: «И Он сказал: «Я смету с лица земли всех людей, которых сотворил, а вместе с ними и скот, и зверей, и птиц. Я жалею, что создал их». Огієн.: «І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив». УБТ: «тож засмутився Господь, що створив людину на землі, і сповнилося болем серце Його. Через те Господь сказав: Знищу людину, яку Я створив, з поверхні землі, – від людини до тварини, плазунів і небесних птахів. Бо жалкую, що їх Я створив». В.Є.: «I пожалкував Господь, що створив людину на землі, і засмутився в серці Своєму. I промовив Господь: «Винищу з лиця землі людину, яку Я створив, від людини до тварини, до плазуна і до птаха небесного, бо шкодую Я, що створив їх». В.Е. «И пожалел Господь, что создал человека на земле, и огорчился в сердце Своём. И сказал Господь: «Истреблю с лица земли человека, которого Я сотворил, от человека до животного, до пресмыкающегося и до птицы небесной, ибо сожалею Я, что создал их». 

Бут.6:6-7

Син.«И раскаялся Господь, что создал человека на земле, и восскорбел в сердце Своём. И сказал Господь: «Истреблю с лица земли человека, которого Я сотворил, от человека до скотов, и гадов и птиц небесных истреблю, Я раскаялся, что создал их».
Суч. рос.«И Он сказал: «Я смету с лица земли всех людей, которых сотворил, а вместе с ними и скот, и зверей, и птиц. Я жалею, что создал их».
Огієн.«І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив».
УБТ«тож засмутився Господь, що створив людину на землі, і сповнилося болем серце Його. Через те Господь сказав: Знищу людину, яку Я створив, з поверхні землі, – від людини до тварини, плазунів і небесних птахів. Бо жалкую, що їх Я створив».
В.Є.«I пожалкував Господь, що створив людину на землі, і засмутився в серці Своєму. I промовив Господь: «Винищу з лиця землі людину, яку Я створив, від людини до тварини, до плазуна і до птаха небесного, бо шкодую Я, що створив їх».
В.Е.«И пожалел Господь, что создал человека на земле, и огорчился в сердце Своём. И сказал Господь: «Истреблю с лица земли человека, которого Я сотворил, от человека до животного, до пресмыкающегося и до птицы небесной, ибо сожалею Я, что создал их». 

Господь святий! Бо написано: «Будьте святі, тому що Я святий!» (1Петра 1:16). Святому Господові немає в чому розкаюватися, бо Він не згрішив ні в чому. Давньоєврейське слово «naw-kham’» перекладається як «шкодувати», «жаліти», а не лише тільки як «розкаюватися», «каятися». Крім того, слова «плазун» і «птах» мають форму однини, а не множини. 

Крім того, у цьому вірші написано, що Господь знищить з лиця землі все, від людини до… худоби(?). Ні, не до худоби! Чому? Тому що слово be-hay-maw’ (Bi-Hai-mA) (би-хай-мА) перекладається не тільки як худоба, але і як тварина. Хіба лев, ведмідь, олень це велика рогата худоба? Ні, звичайно! Це хижі істоти, звіри, тварини, але оскільки всі види тварин і худоби в оригіналі тексту позначаються одним словом, то правильніше говорити не про худобу, а про тварин. 

Гади – це теж рептилії або плазуни і виділяти їх в окремий вид неможна, тому що мова йде про всі види плазунів. 

Бут.8:8

Син.«Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли».
Суч. рос.«Следом Ной выпустил голубя, чтобы узнать, кончилось ли наводнение».
Огієн.«І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі».
УБТ«Тоді випустив голубку, щоби дізнатися, чи зійшла вода з поверхні землі».
В.Є.«Потім він випустив голубку, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі».
В.Е.«Потом он выпустил голубку, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли».  

Бут. 8:8 Синод.: «Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли». Суч. рос.: «Следом Ной выпустил голубя, чтобы узнать, кончилось ли наводнение». Огієн.: «І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі». УБТ: «Тоді випустив голубку, щоби дізнатися, чи зійшла вода з поверхні землі». В.Є.: «Потім він випустив голубку, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі». В.Е.: «Потом он выпустил голубку, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли». 

Чи має значення кого випустив Ной із ковчега, щоб дізнатися, чи зійшла вода з поверхні землі, чи ні? Мабуть хтось скаже «Ні», бо це зовсім не впливає на спасіння людині. З першого погляду так. Але, якщо Біблію буде читати вчена людина, то вона поставить під сумнів як істину те, що написано в розділі восьмому, вірші восьмому книги Буття. Чому? Тому що вона скаже: «Якщо б Біблію дійсно писали бого- натхненні люди, то там би не було написаного того, що протирічить природі! Природі? Якій природі? Яка з’явилася в результаті еволюції? Ні, звичайно, бо все видиме створив Бог! А якщо так, тоді що там протирічить природі? Те, що іноді не зовсім відповідає оригіналу, бо для когось ці речі, якими нехтують перекладачі, не додають авторитету Святому Письму, а навпаки, ставлять під сумнів богонатхненність Священного Писання. Без усякого сумніву, дійсно, Біблію писали богонатхненні люди, але й перекладати її, як говорив Мартін Лютер, можуть лише ті, хто має Духа Святого. Як і написано в посланні до римлян 8:9: «Якщо ж хто Духа Христового не має, – той не Його». 

Отже, Ной випустив не голуба, а голубку (бо в оригіналі це слово жіночого роду). Та яке це має значення. Для людини вченої – велике! Тому що голуб, якщо б і знайшов пристановище для ніг своїх, то він не повернувся би до ковчега. Тому Ной випустив саме голубку. І хоча перший раз вона не знайшла пристановище для ніг своїх і повернулася, то другого разу, коли голубка хоча й знайшла місце, де можна зробити гніздо й висиджувати пташенят, вона повернулася з оливковою віточкою у своєму дзьобі, показуючи тим самим голубу, що вона знайшла місце та кличе його із собою, щоб зробити гніздо для пташенят, щоб плодитися й розмножуватися за заповіддю Божою. Це говорить про те, що у Святому Письмі немає дрібниць, на які навіть можна не звертати уваги. Усе Писання, як говорив апостол Павло, – Богонатхненне! 

Бут. 16:2 Синод.: «И сказала Сара Авраму: вот, Господь заключил чрево мое, чтобы мне не рождать; войди же к служанке моей: может быть, я буду иметь детей от нее. Аврам послушался слов Сары». Суч. рос.: «И Сара сказала Авраму: «Господь не даёт мне детей. Живи с моей рабыней – быть может, хоть она родит мне сына». Аврам послушался Сары». Огієн.: «І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари». УБТ: «Тому Сара сказала Аврамові: Господь не дав мені можливості народити. Тому увійди до моєї рабині, щоб я могла мати дітей від неї. Аврам послухався поради Сари». В.Є.: «I сказала Сара Аврамові: «Ось, Господь закрив лоно моє, щоб мені не народжувати. Увійди ж до моєї служниці; може, від неї я буду мати дітей». I послухався Аврам голосу Сари». В.Е.: «И сказала Сара Авраму: «Вот, Господь заключил лоно моё, чтобы мне не рождать. Войди же к служанке моей; может быть, от неё я буду иметь детей». И послушался Аврам голоса Сары». 

Першоджерело говорить, що Аврам послухався не слів Сари, а саме голосу. Бо давньоєврейське слово «לוקל» (коле) є іменник, чол. р. однини і перекладається як голос, звук, заклик, слух, крик, шорох, шум, гул, грім тощо. Це слово «коле» ніколи не перекладалося як «слово». Коли ми слухаємося голосу Бога, це одна річ, тому що мова йде про послух Господові; коли ж ми слухаємося голосу людини можуть виникати доволі серйозні проблеми… Біблія має багато таких прикладів, але перший з них написаний у книзі Буття 3:17-19 «Адамові ж сказав: «За те, що ти послухався голосу дружини своєї та їв з того дерева, про яке Я наказав тобі, сказавши: “Не їж від нього”, — проклята через тебе земля! У скорботі їстимеш від неї в усі дні життя свого. Терни й осот вона родитиме тобі, і їстимеш траву польову. У поті чола твого здобуватимеш хліб; і повернешся в землю, з якої ти взятий, бо ти порох і до пороху повернешся». Через те, що Аврам послухався голосу Сари, теж з’явилася “проблема” – Ізмаїл… 

Переклад – це транслітерація оригіналу і він має відповідати першоджерелу в точності, бо ми маємо справу з перекладом Святого Письма, а не якоїсь художної книги. Читач не може одержати одкровення, якщо переклад слів оригіналу неточний або зовсім невірний, або якесь слово зовсім відкинуте. Вся відповідальність за точний переклад (у тому числі юридична) лягає на перекладача… 

Бут.18:14 Син.: «Есть ли что трудное для Господа? В назначенный срок буду Я у тебя в следующем году, и [будет] у Сарры сын». Суч. рос.: «Разве есть что-нибудь невозможное для Господа? Я вернусь к тебе в назначенный срок, через девять месяцев, и у Сары будет сын». Огієн.: «Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина». УБТ: «Хіба для Господа є щось неможливе? У цей самий час наступного року Я повернуся до тебе, і в Сарри буде син». В.Є. «Чи залишиться безсилим словоD у Господа? У призначений строк Я вернуся до тебе, і в Сарри буде син». В.Е. «Останется ли бессильным словоD у Господа! В назначенный срок Я возвращусь к тебе, и у Сарры будет сын». 

Справа в тому, що у цьому вірші мова йде зовсім не про важке чи тяжке щось для Господа, а про непохитність Його слова, про те, що слово, яке вийшло з уст Господа не повертається до Нього дарем- ним! Тому у цьому вірші думка окусує читача на слові «давар», яке несе змістовну навантаженість як одкровення Господа Бога Всевишнього! 

Хоча давньоєврейське слово «daw-bawr’» перекладається як слово, мова, промова, висловлю- вання; заява; річ, справа, діло; подія, обставини. Але головне, що це слово «давар» Є в тексті цього вірша, і відкидати його, значить відкидати одкровення, про яке йде мова у цьому вірші. Господь говорить: все, що вийшло з уст Моїх, не повертається даремним, воно обов’язково здійсниться! Тому й написано: «Чи залишиться безсилим словоD у Господа? У призначений строк Я вернуся до тебе, і в Сарри буде син». 

А цей вірш якось перегукується з віршами у Новому Завіту Євангелія від Луки 1:36-37, де написано: «Ось, і Єлизавета, родичка твоя, яка називалася безплідною, і вона зачала сина у старості своїй, і це вже шостий місяць їй, тому що у Бога не залишиться безсилим ніяке словоR». Хоча у цьому вірші це слово «рема», однак як і слово «давар», це одкровення, яке Господь вкладає в дух якоїсь людини. 

Бут.21:9-12 Синод.: «И увидела Сарра, что сын Агари Египтянки, которого она родила Аврааму, насмехается [над ее сыном, Исааком], и сказала Аврааму: выгони эту рабыню и сына ее, ибо не наследует сын рабыни сей с сыном моим Исааком. И показалось это Аврааму весьма неприятным ради сына его [Измаила]. Но Бог сказал Аврааму: не огорчайся ради отрока и рабыни твоей; во всем, что скажет тебе Сарра, слушайся голоса ее, ибо в Исааке наречется тебе семя». Суч. рос.: «Увидев, как сын Авраама от Агари-египтянки, играет с Исааком, Сарра сказала Аврааму: «Прогони эту рабыню вместе с её сыном! Не будет её сын твоим наследником наравне с моим Исааком!» Больно было Аврааму слышать такие слова о своём сыне, но Бог ему сказал: «Не печалься ни о мальчике, ни о рабыне. Сделай, как говорит тебе Сарра, ибо твой род продолжится через Исаака. Огієн.: «І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається. І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком. Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його. І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство». УБТ: «Сарра побачила, як син Аґари-єгиптянки, якого та народила Авраамові, насміхається над Ісааком, і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо її син цієї рабині не стане спадкоємцем разом з моїм сином Ісааком. Надто жорстоким видалось Авраамові рішення Сарри щодо його сина. Але Бог сказав Авраамові: Нехай пропозиція Сарри відносно дитини і рабині не засмучує тебе. В усьому, що скаже тобі Сарра, – погоджуйся, бо саме в Ісаакові продовжиться твоє потомство». В.Є.: «І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого та народила Авраамові, насміхається. I сказала вона Авраамові: «Прожени цю невільницю та сина її, бо не успадковуватиме син цієї невільниці із сином моїм, Iсааком». И вельми не до вподоби здалося Авраамові це словоD про сина свого. І сказав Бог Авраамові: «Не засмучуйся через підлітка та невільницю твою. Усе, що сказала тобі Сарра, послухайся голосу її, бо в Iсаакові назветься тобі сім’я». В.Е.: «И увидела Сарра, что сын Агари египтянки, которого та родила Аврааму, насмехается. И сказала она Аврааму: «Выгони эту рабыню и сына её, ибо не будет наследовать сын этой рабыни с сыном моим, Исааком». И весьма неприятным показалось Аврааму это словоD о сыне своём. И сказал Бог Аврааму: «Не огорчайся из-за отрока и рабыни твоей. Всё, что сказала тебе Сарра, послушайся голоса её, ибо в Исааке назовётся тебе семя». 

Слово, яке вимовила Сарра Авраамові щодо Агарі єгиптянки та її сина було словом «давар», словом одкровення, і це ми можемо побачити у наступному вірші у словах самого Авраама. Крім того, 

Господь наказав Авраамові послухатися голосу Сарри і зробити так, як вона й сказала. Мова йде про конкретні обставини, конкретну ситуацію, а не взагалі, щоб і надалі, у майбутньому Авраам у всьому погоджувався й слухався Сарру. Доктрина матріархату як раз базується на тому, коли жінки керують у всьому чоловіками, але Біблія нас цьому не вчить. 

Бут. 22:5 Син.: «И сказал Авраам отрокам своим: останьтесь вы здесь с ослом, а я и сын пойдем туда и поклонимся, и возвратимся к вам». Суч. рос.: «Побудьте здесь, постерегите осла, – сказал он слугам, – А мы с мальчиком пойдём, поклонимся Богу и вернёмся к вам». Огієн.: «І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». УБТ: «Тому Авраам сказав своїм слугам: Залишайтеся тут з ослом, а ми з хлопцем підемо он туди. Поклонимось Богові і повернемося до вас». В.Є.: «I сказав Авраам слугам своїм: «Залишайтеся тут з ослом, а я і юнак підемо туди, поклонимося та повернемося до вас». В.Е.: «И сказал Авраам слугам своим: «Оставайтесь здесь с ослом, а я и юноша пойдём туда, поклонимся и возвратимся к вам». 

У цьому вірші слово «nah’-ar» перекладається як підліток; юнак, молодий чоловік, молодик, парубок; молодий слуга, молодий раб. Авраам, звертаючись до слуг, віддаючи їм повеління залишатися з ослом, також називає їх тим самим словом «nah’-ar». Напевно, слуги все ж були не діти й не хлопчики, яких узяв із собою Авраам і які подолали дорогу в три дні путі. 

Виникає питання: якого ж віку був син Авраама, якого він збирався віддати в жертву, як сказав йому Господь? Чи був він хлопчиком, підлітком, юнаком, чи молодим чоловіком? 

У книзі Буття 37:2 (також, яку написав Мойсей) говориться: «Ось оповідання про Якова: Іосифу було сімнадцять років (!), і будучи юнаком, він пас отару овець з братами своїми…». У контексті цих віршів також використовується те ж саме слово «nah’-ar», що й у Бутті 22:5. Треба зауважити, що вказаний вік Іосифа (17-ть років) уже відкидає припущення, що він був хлопчиком або отроком, оскільки отрок це хлопчик у віці 12-16 років, перехідної пори між дитинством і юнацтвом. 

Аналогічним чином, у контексті вірша Бут.43:8, сказано: “І сказав Іуда Ізраїлю, батькові своєму: “Пошли юнака («nah’-ar») зі мною, і ми встанемо, і підемо, і будемо жити, і не помремо і ми, і ти, і діти наші “. Це було сказано Іудою стосовно сина Ізраїля Веніамина, молодшого брата Іосифа, який народився від Рахілі через декілька років після народження Іосифа. 

Оскільки Іосифу, коли він став правителем у Єгипті, було вже 30 років, про що говорить Писання, отже, Веніамін, його молодший брат, народжений до Рахілі, не міг бути хлопчиком, підлітком або отроком (12-16 років). Веніамін був у цей час юнаком, молодим чоловіком, що можна побачити з наступних віршів. 

У книзі Бут.44:22 Іуда говорив Іосифу після того, як срібна чаша була знайдена в мішку Веніаміна: «Ми сказали панові нашому: “Не може той юнак залишити батька свого, а якщо він залишить батька свого, — той помре”. У цьому вірші також використовується слово «nah’-ar». 

Також відомо, що до настання років голоду в Іосифа народилося два сина від його дружини Асенефа, дочки Потифера. Отже, через два роки, після початку голоду, коли Яків (Ізраїль) переселився до Єгипту і з’явився перед фараоном, йому було, як написано в Писанні, 130 років. Помер Яків у віці 147 років. Отже, Яків, переселившись до Єгипту, прожив там ще 17 років. І коли Яків молився за синів Іосифа перед самою своєю смертю і благословляв їх, вони були принаймні 20 років, і вони були зовсім не хлопчики й не отроки, але зрілі молоді парубки, юнаки, і в Біблії вони також називаються словом «nah’- ar». 

Отже, напрошується відповідь на раніше задане питання: Авраам, віддаючи в жертву свого єдиного сина Ісаака, віддавав не хлопчика, не отрока, а зрілого юнака, парубка, молоду людину, що й означає слово «nah’-ar», вік, який мали й слуги Авраамові, що йшли разом з ним три дні шляху до землі Моріа. 

Бут.26:35 Син.: «и они были в тягость Исааку и Ревекке». Суч. рос.: «Исааку и Ревекке было тяжело с ними обеими». Огієн.: «І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки». УБТ: «Тож вони стали для Ісаака та Ревеки тягарем». В.Є.: «I це заподіяло прикрість духу Iсаака й Ревекки». В.Е.: «И это причинило огорчение духу Исаака и Ревекки». 

Цей вірш має давньоєврейське слово «roo’-akh» (руах), що перекладається як дух; вітер, подув; повітря; подих. Однак воно ніколи не перекладалося як “тягар”. У Ефесянах 4:30 написано: «І не засмучуйте Святого Духа Божого, Яким ви були відзначені печаттю в день викупу». Хоча тут мова зовсім не йде про їхню спокуту, однак їхній дух був засмучений, і це, дійсно, заподіяло сильну прикрість духу Ісаака й Ревекки, коли їхній син Ісав узяв дружин собі не з їхнього народу. Хоча це були часи Старого Завіту, але Господь і вчора, і сьогодні, й вовіки Той же, і їхній дух був чутливий до Духа Божого. 

Бут.27:39 Синод.: «И отвечал Исаак, отец его, и сказал ему: «Вот, от тука земли будет обитание твоё и от росы небесной свыше». Суч. рос.: «а Исаак сказал ему: «Далеки будут твои селенья от тучной земли и от росы небесной». Огієн.: «I відповів Iсак, батько його, та й промовив до нього: «Ось буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори». УБТ: «Відповідаючи Ісаак, його батько, сказав йому: Від багатства землі залежатиме твоє життя, а також від небесної роси зверху». В.Є.: «I відповів йому Iсаак, батько його: «Ось, удалині від тука землі буде перебування твоє і вдалині від роси небесної згори». В.Е.: «И отвечая Исаак, отец его, сказал ему: «Вот, вдали от тука земли будет обитание твоё и вдали от росы небесной свыше». 

Перш ніж побачити всю трагедію, що відбулася в житті Ісава під час його благословення його батьком, неможливо не звернуту увагу на вірші Бут.27:33-35, де сказано: «I затрепетав Iсаак трепетом вельми великим, і сказав: «Хто ж був той, який зловив мисливську здобич і приніс мені, і я їв від усього, перш ніж ти прийшов, і я благословив його? I він буде благословенний!» А коли Iсав почув словаR батька свого, то заволав гласом великим і вельми гірким. I сказав батькові своєму: «Благослови також і мене, батьку мій!» Але той відповів: «Брат твій прийшов і хитрістю узяв благословення твоє». 

Про цю трагедію ми також читаємо й у Новому Завіті в посланні до євреїв 12:16-17 «… щоб не було якого-небудь блудника або нечестивця, як Iсав, який за одну юшку віддав своє первородство. Бо ви знаєте, що й потім, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося місця переміні думок батька, хоч він зі сльозами просив про це». 

Ісав заволав голосом великим і гірким, тому що те благословення, яке йому залишилося ми можемо бачити далі у віршах 27:39-40 «Ось, вдали від тука землі буде перебування твоє і вдали від роси небесної згори…». Як це не прикро було для Ісава, але ж він продав своє первородство, тому-то його благословення було «без тука землі» та «без роси небесної згори», як це говорить оригінал тексту Святого Письма, а не навпаки: «от тука земли будет обитание твоё и от росы небесной свыше». 

Бут.33:17-19 Син.: «А Иаков двинулся в Сокхоф, и построил себе дом, и для скота своего сделал шалаши. От сего он нарек имя месту: Сокхоф. Иаков, возвратившись из Месопотамии, благополучно пришел в город Сихем, который в земле Ханаанской, и расположился пред городом. И купил часть поля, на котором раскинул шатер свой, у сынов Еммора, отца Сихемова, за сто монет». Суч. рос.: «а Иаков направился к Суккоту. Там он построил себе дом, а для скота сделал шалаши. (Поэтому это место и называется Суккот.) Вернувшись из Падан-Арама, Иаков благополучно достиг города Шехема, что в 

Ханаане, и остановился неподалеку. И купил часть поля, на котором раскинул шатер свой, у сынов Еммора, отца Сихемова, за сто монет». Огієн.: «А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім’я тому місцю: Суккот. І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом. І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків». УБТ: «Яків же подався до Суккота. Він побудував там собі житло, а для своєї худоби зробив криті загони: Тому й назвав те місце Суккот, тобто Курені, або Намети. Подорожуючи далі з Падан-Арама, Яків щасливо прибув до міста Сихема, що в Ханаанській землі, й отаборився перед тим містом. За сто кесіт (срібняків) він купив у Гамора, Сихемового батька, частину поля і поставив там свій намет». В.Є.: «Яків же попрямував до Сокхофа, де влаштував дім свій і приготував загороди й кошари для отари своєї, тому й дав назву місцю тому Сокхоф. Повернувшись із Месопотамії, Яків благополучно прийшов до міста Сихема4, що в землі ханаанській, та розташувався перед містом. I купив за сто кесит частину поля з руки синів Єммора, батька Сихема, на якому розкинув намет свій». В.Е.: «Иаков же двинулся в Сокхоф, где устроил свой дом и приготовил загоны и овчарни для стада своего, потому и дал название месту тому Сокхоф. Возвратившись из Месопотамии, Иаков благополучно пришёл в город Сихем4, который в земле ханаанской, и расположился перед городом. И купил за сто кесит часть поля из руки сынов Еммора, отца Сихема, на котором раскинул шатёр свой». 

Якщо Яків побудував собі будинок, то навіщо він перейшов до міста Сихем і, розташувавшись перед містом, придбав частину поля й розбив на нього свій намет? І на кого він залишив побудований собі дім? Невже для того, щоб жити в наметі й “дивитися” здалеку на побудований дім? У такому перекладі немає логіки, оскільки оригінал говорить про найглибше одкровення про влаштування Дому Божого, починаючи з дому Авраама, дому Ісаака й дому Якова. Яків не будував будинок, а влаштував свій дім, свою велику родину, що говорить про Божий порядок утворення Царства Божого і Його культури на землі. Яків розробив, заснував чітку структуру, ВИЗНАЧИВ і приготував кожному своє місце у великій родині, яку він вже мав на той час, включаючи худобу й всю живність, і слуг і рабів. 

33:17(1) baw-naw – творити; улаштовувати, налагоджувати, упорядковувати, організовувати. 

33:17(3) sook-kohth’ – sook-kohth’ – Сокхоф, що означає «упорядкований дім». 

Бут.41:37 Син.: «Сие понравилось фараону и всем слугам его». Рос.суч.: «Слова Иосифа пришлись по душе фараону и его приближённым». Огієн.: «І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів». УБТ: «Сподобалася ця пропозиція фараонові й усім його слугам». В.Е.: «I завгодно було це словоD в очах фараона та в очах усіх слуг його». В.Е.: «И угодно было это словоD в глазах фараона и в глазах всех слуг его». 

У данному вірші мова йде про одкровення (слово «daw-bawr’» – слово, мова, промова, висловлювання; заява; річ, справа, діло; подія (грец. рема), яке отримав Іосиф від Господа й виклав фараону й усім слугам його, і яке сподобалося фараону та його слугам. У наступному вірші фараон говорить: «Тому що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти». 

Бут.41:45 Син.: «И нарек фараон Иосифу имя: Цафнаф-панеах, и дал ему в жену Асенефу, дочь Потифера, жреца Илиопольского. И пошел Иосиф по земле Египетской». Рос.суч.: «Фараон нарёк Иосифу новое имя, Цафнат-Пфнеах, и отдал ему в жёны Аснат, дочь Поти-Перы, гелиопольского жре- ца». Огієн.: «І назвав фараон ім’я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті- Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм». УБТ: «Назвав фараон Йосифа Цофнат- Панеах, а за дружину дав йоу Асенату, дочку Поті-Фера, жерця Она. Так почав Фосиф свою подорож по єгипетській землі». В.Є.: «I дав фараон ім’я Іосифові Цафнаф-Панеах, і дав йому за дружину Асенефу, 

дочку Потіфера, жерця іліопольського. I пішов Іосиф по землі єгипетській». В.Е: «И дал фараон имя Иосифу Цафнаф-Панеах, и дал ему в жёны Асенефу, дочь Потифера, жреца илиопольского. И пошёл Иосиф по земле египетской». 

Мета зносок, які були зроблені на сторінках цього перекладу Святого Письма («Біблія або Вічне Євангеліє») полягає в тому, щоб читач одержав можливість знати значення слова оригіналу тексту, значення імен, якими Господь називає учасників подій, з яких можна побачити духовний прообраз тієї чи іншої особистості. 

Так, ім’я, яке дав фараон Іосифові не є випадковим. Бог використовує навіть язичеських фара- онів, щоб донести й показати: хто за змістом є той чи інший герой Його подій. Ім’я Цафнаф-Панеах у перекладі з єгипетської мови означає «спаситель світу», або «спаситель життя», а з єврейскої мови – «отримувач сокровенного», або «відкривач сокровенного». Ім’я Асенефа означає: служительниця Нєїфи, єгипетської богині мудрості. Ім’я Потіфер означає: «той, хто належить сонцю». 

Бут.44:5 Син.: «Не та ли это, из которой пьет господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали». Суч.рос.: «Зачем украли у меня серебряную чашу? Ведь господин мой пьет из этой чаши и гадает по ней. Худое дело вы сделали!». Огієн.: «Хіба це не та чаша, що з неї п’є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке». УБТ: «Хіба це не та чаша, з якої мій пан п’є? Він також на ній займається провіщенням! Таке вчинивши, ви зробили вкрай погано». Філ.: «Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній! Ви зробили зло, отаке вчинивши!». В.Є.: «Хіба це не та чаша, з якої п’є пан мій, і він передвіщає майбутнє з нею? По­гано це ви вчинили”». В.Е.: «Не та ли это чаша, из которой пьёт господин мой и он возвещает грядущее с нею? Худо вы это сделали”». 

Чи можливо таке, щоб Святе Письмо говорило нам, що Іосиф, який є прообразом Господа Ісуса Христа (його ім’я було Цафнаф-Панеах, що означає в перекладі з єгипетської мови «спаситель світу», або «спаситель життя»), займався ворожбою? Чи могло таке бути взагалі? Дослідить оригінал і побачите, яке давньоєврейське слово використано у цьому вірші. 

Навіщо Іосиф займався “ворожінням”, як це написано в деяких перекладах Біблії? Насправді, Іосиф ніколи не займався ані віщуванням, ані гаданням, ані ворожінням, бо все це гидота в очах Божих! Він мав пророчий дар, на якому був Дух Божий, але через однозначне розуміння єврейського слова (naw-khash ‘) «nagash», що має при перекладі декілька значень, таких як: 1) ворожити, гадати; 2) пророкувати, провіщати, передбачати майбутнє; 3) вдало, правильно прогнозувати; 4) священнодіяти, присвячувати Богові тощо. Вважати, що Іосиф займався ворожбою, тоді як він був чоловіком Божим, ставить під сумнів правильність такого перекладу. Вважати, що Іосиф щось робив, що було б неугодне Богові, отже, допускати, що він грішив у своєму житті, і одночасно був прообразом Господа… Однак це несумісні речі й поняття. Іосиф виявляв собою прообраз Ісуса Христа, Який на таємній вечері, піднімаючи чашу, проголосив: “Пийте з неї все, бо це кров Моя Нового Завіту…” (Мт.26:28). Іосиф не ворожив і не гадав на чаші. Він пророчо священнодіяв. Подібно до Ісуса, Іосиф також пив зі своєї чаші та, священнодіяючи, пророкував Духом Божим, імовірно, про майбутнє свого народу Ізраїлю, про його спасіння. Тому при перекладі варто завжди враховувати, кому належать ті або інші слова, розуміючи, який духовний зміст міститься в них, а не механічно підставляти перше значення цього слова в оригіналі.