Виступ доктора педагогічних наук, професора, академіка АН вищої освіти України, академіка трьох міжнародних Академій, проректора Всеукраїнського народного університету українознавства ім. Григорія Сковороди, професора КНУ імені Тараса Шевченка Галини Михайлівни Сагач на Презентації «Вічного Євангелія» в Будинку вчених НАН України у 2012 році
Господи, благослови!
Дорогі брати і сестри!
Високоповажні пані та панове!
Сердечно вітаю Вас із духовно-науковою подією в житті Києва, України, християнського світу – презентацією «Вічного Євангелія» (український і російський переклади із грецької), переклад – доктора теології Валерія Олександровича Громова, науковий редактор – кандидат філологічних наук Лариса Леонідівна Шевченко, рецензент – світлої пам’яті академік НАН, доктор філологічних наук, професор Русанівський Віталій Макарович, рекомендований до видання Вченою радою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
Хочеться назвати для історії імена шановних цього унікального, ошатного, із золотим тисненням і обрізом видання – І.В. Байда, І.Ф. Бекрешова, А.Г. Голубєва, Г.О. Громова, Б.З. Міньковський, Л.В. Пилипено, Н.В. Щербакова; коректори: Т.Ф. Макух, Н.О. Мельничук, Л.Ю. Семенова; художній редактор – Л.Є. Богодухова; технічні редактори: В.О. Громов, Г.О. Пухов, О.В. Чижик, Я.В. Оксюта.
Господь благословив цих обраних людей долучитися до сакральної справи: на теренах незалежної України, спадкоємиці Київської Русі, у часи свободи Божого Слова подарувати Євангеліє «… і живим, і ненародженим…, в Україні і не в Україні…» сущим, за словом Тараса Шевченка, який писав: «Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть між люди…».
Воістину: від Бога! Ошатні стіни любого нашому серцю Київського Будинку вчених НАН України сьогодні прийняли у великій актовій залі християнську, державницьку, громадську, науково-просвітницьку еліту столиці. України та її областей – усіх, хто має в серці вогонь Христової любові, місіонерського служіння Словом Божим не лише на теренах рідної України, але й далеко за її межами.
У презентації беруть участь представники різних християнських конфесій, Українського Біблійного Товариства, науковці, освітяни, представники влади – народні депутати Верховної Ради Оксана Володимирівна Білозір, Марущенко Володимир Станіславович, голова громадської ради з питань співпраці з Церквами і релігійними організаціями при МОН, молоді та спорту України, його заступник Ю. Решетніков, представники ЗМІ та інші.
Виступаючими на презентації стали: Комендант Григорій Іванович, президент Українського Біблійного Товариства; Широков Володимир Анатолійович, академік НАН України, директор Українського інформаційно-мовного фонду НАН України; Жуковський Василь Миколайович – декан гуманітарного факультету, доктор педагогічних наук, професор кафедри лінгвістики Національного Університету «Острозька академія», Решетинськиий Валерій Миколайович – кандидат технічних наук, директор Інституту генези життя та Всесвіту; Білозір Оксана Володимирівна – нар. арт. України, екс-міністр культури та спорту України, народний депутат Верховної Ради України; Громов Валерій Олександрович – автор перекладу «Вічне Євангеліє», доктор теології, член правління Українського Біблійного Товариства, зав. кафедри біблеїстики Інституту генези життя та Всесвіту; Петро Петрович Кононенко – директор Всеукраїнського народного університету українознавства імені Григорія Сковороди, академік АН ВШ України; Кушерець Василь Іванович – президент університету сучасних знань, голова правління Товариства Знання, доктор філософських наук, професор; Калабський Олександр Федорович – президент Міжнародного Відкритого Університету ім. Марцинковського, викладач Національного Університету «Острозька академія»; Вахненко Михайло Петрович – єпископ церков євангельських християн України; автор цих рядків – Сагач Г.М.
Організатори презентації:
Український мовно-інформаційний фонд Національної академії наук України,
Українське Біблійне Товариство,
Національний Університет «Острозька академія»,
Інститут ґенези життя та Всесвіту,
Українська міжцерковна Рада,
Всеукраїнський народний університет імені Григорія Сковороди,
Міжнародний відкритий університет імені В. Марцинковського,
Християнське видавництво «Есфір»,
Рух «За вибір світогляду»,
Альянс «Україна без сиріт»,
Асоціація «Еммануїл».
Що особливо хвилює серце у цей святковий день презентації «Вічного Євангелія»? Інтеграція творчих зусиль, християнської жертви любові та євангельського служіння перекладача-богослова Громова Валерія Олександровича та лінгвіста-науковця Шевченко Лариси Леонідівни, які внесли свою духовно-інтелектуальну десятину в справу євангелізації України, а через російський переклад – російськомовних в Україні та Російській Федерації, для української та російської діаспори, а також для інших слов’ян, які радо вітають Христоцентричну надію для усіх вірних.
Слава Богу за Його щедроти, благословення, аби завершилася ця майже 20-літня праця під егідою Українського мовно-інформаційного фонду Національної Академії Наук України як взірець фундаментальної богословсько-академічної думки в Україні, світі, за підтримки різних християнських церков, Українського Біблійного Товариства, християнських місіонерських організацій, християн-меценатів.
Інтеграція творчих зусиль породила духовно-інтелектуальну синергію, активізувала духовно-моральне життя в Україні посттоталітарній, спадкоємиці християнської традиційної культури Київської Русі, козацької доби тощо.
Святий апостол Андрій Первозванний з високих Київських круч прозвістив про велику благодать, яка запанує на цих землях. Як бачимо, це пророцтво здійснюється зусиллями багатьох християнських подвижників, серед яких ми сьогодні вшановуємо й присутніх істинних синів і дочок Божих. Слава нашому Господеві за них!
Які думки породило в мене, християнки-науковця, спадкоємиці священицького роду з діда-прадіда, це духовно-наукове свято?
По-перше, вдячність Господеві за честь брати участь у цій знаковій події як людині, яка близько 25-ти років віддала духовно-моральному вихованню молоді, просвітницькій роботі не лише із представниками української інтелігенції, вищого ешелону влади (народний депутат України О.В. Білозір – я одна із колишніх наукових консультантів, а всього в мене до 10-ти політиків, з якими я мала честь працювати у різні роки). Очевидно, на те була воля Божа, бо останнім часом як проректор новоствореного Всеукраїнського народного університету імені Г.С. Сковороди мені вдалося разом з колегами відкрити чудові філії – у містах Миколаєві (Букач М.М., докт. пед. н., професор); м. Севастополь (Сидорук Д.Г., докт. іст. н., проф.); Закарпаття (прот. Добра, отець Євгеній); працювати з маргінальними аудиторіями в сиротинцях, богадільнях, тюрмах, колоніях (Тернопілля, с. Доброводи; Херсонщина, с. Дар’ївка, м. Миколаїв, м. Київ, м. Херсон, м. Хмельницький тощо).
І завжди, і всюди, на всіх своїх шляхах-дорогах України, ідучи слідами «першорозуму України» «мандрівної академії» Г.С. Сковороди, я відчувала великий дефіцит Слова Божого, еталонного перекладу Святого Євангелія, бо це, за словом святителя Іоанна Златоуста, «великий і невимовний скарб», «невимовне Боже людинолюбство», «велика духовна сила і невимовне багатство думок», «джерело, яке дарує повноводні потоки», «духовні потоки», «велика благодать», «шлях до доброчинності», «утішання», «всеозброєність», «Божественні ліки», «надія на спасіння» тощо. Неможливо перерахувати усі барокові епідейктичні славословія кращого гомілета усіх часів і народів святителя Іоанна Златоуста!
Холодним душем для багатьох із нас, які зібралися нині у цій ошатній залі, біля священних стіп Самого Спасителя Іісуса Христа, стає інформація про атаки на християнську макроцивілізацію, навішування ярликів про нібито наставання «доби постхристиянства», «застарілість» Священного Письма, «архаїчність» Євангелія в часи технотронної епохи з інформаційним тероризмом деяких ЗМІ, реклами з антилюдським, антихристиянським обличчям; примітивними розважальними, неінтелектуальними, бездуховними програмами телебачення, розгулу шоу-бізнесу, коли в палаці «Україна» коронується не Слово Боже, а «творіння» деяких постмодерністів, які часом не знають Бога, забули дорогу до Храму, захлинаються у пристрастях гордині, честолюбства, владоманії, грошолюбства, цинічного поводження зі Словом, яке втрачає свою сакральну силу, красу і значущість на «бенкеті серед чуми».
Прости нас, Господи, грішних!
Україна – свята земля для нас, християн і патріотів, ми пам’ятаємо великі труди по створенню Священного Писання кращими умами народу: ми молимося за світлі імена Івана Огієнка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Пулюя, Пантелеймона Куліша та інших, хто жертовно ніс Слово Боже рідному народові, який зазнав мук бездержавності, денаціоналізації, атеїстичної навали, духовного Чорнобиля, психолого-інформаційної війни останніх років.
Усім давно стало ясним, що псі-зброя, енерго-інформаційна війна з використанням чорної риторики, демагогії, софістики, нейролінгвістичного програмування – найстрашніша в інформаційну епоху, яка може призвести, не дай Боже, до катастрофічних наслідків дезорієнтованого суспільства, яке ще не є громадянським, солідарізованим, духовно зцементованим соборною вірою, надією, любов’ю.
Чи не тому велетів Духу і Слова, зокрема перекладачів Священного Письма, його місіонерів у різні часи, в різних країнах знищували і морально, і фізично? Згадаймо лише трагічну долю святого Мефодія, який у 870 р. потрапив у тюрму до німців, де страждав чотири роки: його викидали голим на мороз, волочили за волосся вулицями міста «за приниження Святого Писання», за переклад мовою «варварських племен».
У XVI ст. до смерті замучили Діонісія Троїцького, настоятеля Троїце-Сергіївської Лаври за переклад Священного Писання і його возили у клітці вулицями міста як єретика і богохульника.
Першим перекладачем Біблії англійською мовою був Джон Уїкліф, якого в 1412 р. осудили на Римському соборі і спалили. Чех-патріот Ян Гус проповідував, що усі народи мають право читати Біблію рідними мовами, за що його спалили живцем.
Цей трагічний перелік можна продовжувати, бо і самого святителя Іоанна Златоуста ще у V ст. н.е. тогочасна влада фактично знищила, довівши до смерті по дорозі у заслання, до якого хворий, знесилений святитель не зміг дістатись і помер зі словами: «Слава Богу за все!»
А як пояснити активізацію темних, богоборчих сил у пізніші часи, коли була влаштована атака на підвалини християнства – Святе Письмо, спробою внести «корекції» у самі першоджерела – грецькі тексти Нового Завіту, про що стало відомо навіть широким верствам населення з виступів теологів (зокрема, в Інтернеті доповіді та фільм під назвою «Битва Біблій»)? Чим пояснити, що так нелегко, непросто, із подоланням великих труднощів, атак словесного терору, дезінформації тощо творилися переклади, перевидання різних видань Священного Письма – джерела життя вічного?
Тим яскравішим вимальовується християнська жертва любові доктора теології Громова Валерія Олександровича та його сподвижників! Він – помазаник Божий, який пережив два інфаркти міокарда, подолав усі тілесні й моральні випробування, які завжди супроводжують святу справу – із допомогою Божою, виконав свою місію: перед нами – «Вічне Євангеліє», двома мовами, українською та російською , на засадах нормативної сучасної літературної мови (зокрема, це очевидно відносно українського перекладу), із максимальним збереженням лінгво-стилістичних, жанрово-колористичних якостей, сакральних євангельських текстів, із прагненням дослідити, проаналізувати смислові вершини і глибини кожного слова, спираючись на чисте грецьке джерело – оригінальний грецький текст Текстус Рецептус (текст Стефанса 1551 року з доповненнями Елзевіра 1624 року).
Як згодилася В.О. Громову його професійна кваліфікація перекладача, теолога, глибоко віруючої людини, яка зі страхом і трепетом, відповідально поставилася до свого словесного служіння і досягла нинішнього рівня вершини – акме, наближеного до еталону сучасної перекладацької майстерності, адже його метою було створити текст, рівноцінний оригіналу, відповідний до повноцінної комунікативної заміни оригіналу, коли б ототожнювалися у свідомості читачів переклад і оригінал у функціональному, структурному, змістовному вимірах.
І це, слава Богу, вдалося здійснити, бо В.О. Громов спирався на прогресивні засади перекладу Євангелія на принципах наукового знання, духовного розуміння, особистого ставлення, Біблійних концепцій, особливою відповідальністю перед своїм Божим даром до перекладацької творчості, до Слова Божого і власного спасіння у Вічності.
Господь вів цю чудову людину шляхами наукового знання, консолідації набутих теоретико-методологічних і практичних знань, умінь, навичок як богослова, як лінгвіста, як перекладача, як знавця історичного, культурного контексту.
Духовне розуміння – це теж дар Божий, керівництво Святого Духа, тому розуміння тексту – це утаємничений процес – духовний, який вимагав безпосередньої участі Святого Духа.
Особисте розуміння – Господь дарує Писання тому, хто шукає Бога (Мт.7:7; Лк. 24:45), хто щиро виконує Його волю (І Кор. 10:5), долаючи усі виклики часу, перемагаючи свої недуги й нестатки, дефіцит часу і грошей тощо. Слава Богу за цю перемогу!
«Вічне Євангеліє» у перекладі В.О. Громова має низку переваг перед іншими перекладами – він є синтезом духовно-релігійної сили віри групи його творців (перекладач В.О. Громов, науковий редактор Л.Л. Шевченко, команда редакторів, коректорів, технічний, художній редактор, культура видання сакральних текстів попередніх часів), а також науково-лінгвістичного потенціалу українських вчених під егідою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України: докт. фіз.-м. наук, член-кор. НАН Широков В.А. та канд. філ. наук Л.Л. Шевченко, мол. наук. співроб. Н.В. Щербакова та ін..
Синергія духовно-інтелектуального результату радує усіх християн різних конфесій, культурно-просвітницьку спільноту України.
Коротко проаналізуємо пріоритети цього воістину благословенного Богом видання.
- Пріоритетність у часі – це перший паралельний переклад українською і російською мовами текст Нового Завіту, що певною мірою враховує білінгвістичну мовну ситуацію в українському суспільстві. Це скорочує, економить час роботи користувачів.
- Адекватний вибір авторитетного першоджерела для перекладу – загальнопоширений давньогрецький манускрипт Текстус Рецептус, що не викликає заперечень із боку більшості спеціалістів – богословів.
- Високий рівень богословської культури перекладача доктора теології В.О. Громова, який разом із науковим редактором – кандидатом філологічних наук Л.Л. Шевченко, забезпечили високий рівень еквівалентності грецького тексту Нового Завіту при збереженні високого біблійного стилю й поетики, що створює особливий сакральний колорит «Вічного Євангелія».
- Переклад здійснено відповідно норм сучасної української літературної мови, діючим правилам правопису, про що свідчить і позитивна рецензія академіка НАН України світлої пам’яті В.М. Русанівського.
- Видання має солідну наукову редакцію, зокрема, понад 1000 зносок до ключових грецьких слів із максимально повним синонімічним рядом їхнього перекладу.
- «Вічне Євангеліє» збагачено біблійним словником на 150 стор. українською та російському мовами із тлумаченням слів, відзначених у тексті зірочкою (*). Словник подає широку інформацію про Євангельські персоналії, міста, населені пункти, події, поняття тощо.
- У виданні додано скорочені грецько-українські та грецько-російський словники.
- Перекладач В.О. Громов зробив спеціальну індексацію (R) усіх 70-ти слів «рема» у тексті «Вічного Євангелія».
- Мають наголоси ті слова, які можуть викликати труднощі в їх правильній вимові.
- Паралельні місця переглянуті й доповнені та розміщені в центральному стовпчику.
11) Духовно-естетичну культуру видання «Вічне Євангеліє» як презентаційного створюють такі чинники:
а) 858 стор. (папір 28 гр.), формат 230х160мм, обкладинка з натуральної шкіри 3-х кольорів: бордового, чорного, коричневого;
б) усі слова Господа Ісуса Христа виділені червоним шрифтом, що відповідає давнім традиціям біблійної видавничої культури;
в) наприкінці «Вічного Євангелія» читач знайде кольорові географічні карти з новозавітних подій;
г) видання має два гарних лясе (стрічкові закладки) жовтого і блакитного кольорів, що відповідає культурі не лише сакральних, але й національних почуттів;
д) «Вічне Євангеліє» не важке, бо видане на найтоншому папері в Китаї, що уможливлює його використання у мобільному режимі.
12) Єдиним зауваженням до видавців може бути лише невелика цифра накладу в 3000 примірників, що явно недостатньо для високого рівня «Вічного Євангелія», яке є окрасою Біблійної літератури останніх років.
Особливо відзначимо філігранну осмисленість нюансів змісту кожного слова, поняття, концептів тексту, які часом перетинаються із мовно-стилістичним колоритом перекладу:
- пасти чи годувати ягнят?
- Іоанн чи Іван?
- Молоде чи нове вино?
- Воли чи бики?
- Син Божий чи син людський?
- Син чи Слуга?
- Син? Отрок? Слуга? (підміна понять)
- Дух чи дух?
- Дух Божий чи дух людський?
- Слово чи слово?
- Отець? Батько?…
Ці приклади можна було б примножити багатократно, але не це є нашою метою.
Головне – служіння слову-логосу перекладача В.О. Громова як людини глибокої віри, обранця Божого, потужний богослов, який 19 років життя присвятив праці свого життя, вивченню кращих джерельних книг, зокрема, грецького тексту – Текстус Рецептус, інших грецьких манускриптів. Гарною допомогою у праці послужило дослідження майже усіх існуючих перекладів Нового Завіту старослов’янською, староукраїнською, українською, російською, англійською мовами, а також 46- річна праця грецького богослова, доктора теології, Спіроса Зодіатеса «Повний Словник дослівного вивчення Нового Завіту» (Spiros Zodihiates Th.D. “The Complete Word Study Dictionary New Testament”, 1994 р.), багатьох інших словників, у тому числі використання інтегрованої лексикографічної системи «Словники України» НАН України тощо.
Він – істино-центрист, тому сміливо опонує деяким колегам не словами агональної риторики, а справами сакральної гомілетики. За що честь і слава Господеві за такого воїна Слова!
Леся Українка мудро писала: «Завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона». Тому ніякі особисті страждання не можуть похитнути духовно-релігійної сили, науково-богословської позиції В.О. Громова, який своїм служінням Богові ілюструє слова Ліни Костенко: «Мені потрібне слово, а не слава».
Цей переклад допомагає вірним укріпити віру, він як воїн Христов захищає Святе Писання від дискредитації, не дає перекручувати Істину, підміняти сакральні поняття. Ця унікальна робота демонструє усьому світові, що в останні часи можна жити і творити «чистими серцями», «чистими руками», «неложними вустами» (Т.Г. Шевченко).
Ще наш геніальний Кобзар вчив нас: «Я на сторожі коло них поставлю Слово».
Біблійні концепції.
Усім відомо, що в цілому Новий Завіт, як і уся Біблія, написаний досить простою, зрозумілою мовою (2 Кор.1:13), зокрема, Іісус часто використовував притчі, за допомогою яких роз’яснював складні питання.
Що вимагалося від теолога-перекладача В.О. Громова? На нашу думку, Господь оцінив чисте серце Свого обранця, якому і відкривав незмінну висоту і глибину Біблійних концептів, мудрих смислів у текстах, контекстах, підтекстах.
Чи вдалось В.О. Громову передати неймовірну духовно-естетичну красу поетичних рядків Євангелія?
На це питання, очевидно, обґрунтовану відповідь дадуть спеціалісти, а, головне, Час покаже, наскільки якісно, професійно, благоговійно поставився В.О. Громов до поставленої Самим Господом місії. Він – людина надзвичайно скромна, бо ясно усвідомлює попередження пророка Ісайї: «Бо ваші думки – не Мої думки, а дороги Мої – не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, наскільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки». (Іс. 55:8-9)
Слово Боже – безмежне, безкінечне, невичерпне! Сперджен багато років вивчав Біблію і писав: «Багатоманітність Слова Божого безкінечна, як і глибина його. Я проповідую уже 40 років, і за цей час зміг лише доторкнутися до краю одягу божественної істини. Але яка сила від неї виходить! Слово Боже, як і Його Джерело, безмежне, безкінечне і невичерпне. Навіть якщо вам довелося проповідувати цілу вічність, ви б знайшли у Біблії нові теми».
Отже, Сам Господь оцінює інформацію, яка отримується від людей: некорисна й шкідлива чи цінна інформація?
Ясно, що Слово Боже – найцінніша інформація, це воістину Радісна Звістка, в якій у принципі не може бути некорисної чи шкідливої інформації через Божу досконалість. Тому сакральна інформація є точною, істинною, вічною, бо її джерело – Сам Бог!
Людина – гріховна від гріхопадіння пращурів Адама і Єви, але нестримно прагне до досконалості, радіє Слову Божому, вивчає його, проповідує по всьому світу. Господь бачить наміри серця кожного з нас, чи не тому «Вічне Євангеліє» дарує нам весняну надію на щасливу зустріч із Богом, Який благословляє Своїх обранців: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: «Царює твій Бог!» (Іс. 52:7)
Перекладач зумів благоговійно зберегти якості перекладу через точність, ясність, чистоту. Він не дозволив собі ніяких «експериментів», псевдоноваторства із сакральним текстом, він доклав великих зусиль, аби подарувати християнському світу «максимально зважений і вивірений текст, який би відповідав як Духу, так і букві Священного Писання, який вимагає до себе благоговійного ставлення». Так сказав сам В.О. Громов, автор еквівалентного перекладу Священного Писання, із прагненням до «бездоганного еталону мовної культури, щоб у всьому прославлявся Бог Отець, Син і Дух Святий». Хіба можна не схвалювати усім серцем і не привітати таке ставлення до Слова Божого?
Хочеться подякувати усім творцям «Вічного Євангелія» за «Біблійний словник», в якому ми з радістю знайшли 21-у лексему із коренем «благо», порадівши, що це і є, очевидно, один із концептів не лише «Вічного Євангелія», але й християнського служіння самого Валерія Олександровича Громова, «громогласне» прізвище якого перегукується із іменем «Громови», синами Зеведеєвими, Іаковом та Іоанном. Про них у Біблійному словнику сказано, що вони будуть могутньою зброєю, здійснюючи великі і славні діла Божі, незважаючи ні на які протистояння (Мк.3:17).
Милістю Божою, В.О. Громов – не випадковий носій цього громового і небесного прізвища. То ж нехай Господь рясно благословить Вас на усіх Ваших шляхах і всіх тих, хто підтримує Ваші добрі справи!