Одержавши два підтвердження від Господа про те, що Він дійсно закликає мене до праці над перекладом Священного Писання, та маючи страх Божий, боячись не почати праці над перекладом і не зробити ту роботу, до якої Він мене покликав, я не міг.
Коли я приступив до перекладу Нового Завіту з грецького манускрипту Текстус Рецептус російською мовою, лише тоді для мене відкрився сенс пророчих слів, які я почув перед тим, як їхати навчатися в біблійному інституті, де також було сказано: «…Не впирайся роботі Моїй…». Тоді я довго розмірковував над тими словам, але так і не збагнув, про що вони говорять.
Ще від самого початку моєї праці над перекладом я звернув увагу на деякі розбіжності в певних грецьких манускриптах і запитав Господа, що мені робити у цьому випадку, яким манускриптом мені користуватися. І одержавши від Нього чітку й зрозумілу відповідь: «Роби те, що робиш і не відволікайся ні на що інше», я продовжив працювати над перекладом.
Я постійно молився про мудрість для виконання цієї роботи й про слухняність Духу Святому. Вірш за віршем, місяць за місяцем тривала ця робота. А в 1995 році, в Америці вийшло перше видання нового перекладу Нового Завіту російською мовою – 50.000 примірників, які безкоштовно розійшлися в Америці, в діаспорі.
Після мого повернення в Україну, до Києва я залишив роботу в адвокатурі після того, як Господь задав мені питання на моїй роботі, в юридичній консультації. Це було на моїй вечірній зміні, в п’ятницю, коли я залишився наодинці. Господь запитав мене: «А що ти тут робиш?» Я відповів: «Як що? Працюю». «А для чого Я тебе вчив всі ці роки?» – знову запитав Він мене. Я відповів: «Я все зрозумів, Господи, прости мене…». І в понеділок я написав заяву про звільнення за власним бажанням. Мій начальник був чимало здивований, що стільки років вони зберігали для мене моє місце роботи, а я, повернувшись, звільняюся, як кажуть, «в нікуди».
Я зрозумів, що Господь закликає мене на повне служіння над перекладом Священного Писання. І мені доведеться жити по вірі, де Той, Хто буде забезпечувати мене, буде Сам Господь. Тому я ще з більшим старанням продовжував удосконалювати переклад Нового Завіту, і згодом вийшло друге видання Нового Завіту разом зі Старим Завітом у Синодальному перекладі. У 2000 році вийшло третє видання перекладу Нового Завіту під назвою «Євангеліє Царства».
Продовжуючи й надалі вдосконалювати переклад Нового Завіту, одночасно почалася кропітка праця над перекладом і Старого Завіту, яку я почав із книги Псалмів. Переклад Старого Завіту здійснювався з масоретського тексту. Лише тоді я зрозумів для себе дещо в іншому сенсі слова апостола Павла, який писав, що покривало зі Старого скасовується у Христі (2Коринфянам 3:13). Неможливо було братися за переклад Старого Завіту, спочатку не переклавши Новий Завіт.
Ще в 1998 році Господь відкрив мені, що він хоче, щоб читачі Біблії в нашій країні мали паралельний переклад на дві загальновживаних мови в Україні. Тому в 2009 році вийшло у світ четверте видання Нового Завіту, але вже в паралельному українсько-російському перекладі під назвою «Вічне Євангеліє», назва якого була дана за одкровенням Духа Святого. Це було перше презентаційне видання, тиражом лише три тисячі примірників, де було більше тисячі посторінкових зносок й приміток, два скорочених біблійних словника – український і російський, а також грецько-український і грецько-російський словники, і все це на 150 сторінках, немов міні-енциклопедія, а слова Господа Ісуса Христа в тексті були надруковані червоним шрифтом.
У Києві, де я народився й живу, Господь дивним чином познайомив мене в 1997 році з вченими з Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України, філологами, прекрасними фахівцями у своїй галузі, які до того ж є глибоко віруючими людьми, народженими згори. Ми стали співпрацювати над редагуванням і стилістикою перекладу, і вони весь цей час безкорисно працювали зі мною в цій роботі. Це насамперед кандидат філологічних наук Лариса Леонідівна Шевченко, яка працювала над докторською дисертацією по темі: «Концептографія Нового Завіту». Неоціненний внесок у цю працю зробив у якості рецензента й консультанта академік НАН України, доктор філологічних наук, професор В.М. Русанівський, який до речі був автором посібника української мови. Із глибоким розумінням важливості цієї праці й посильною поміччю підтримував цю працю директор цього фонду, академік НАН України, доктор наук Володимир Анатольович Широков.
У 2010 році під час презентації «Вічного Євангелія» у вісімнадцяти церквах української діаспори США, Господь благословив нас в Домі Божому, хоча й через американців, ще одним більш досконалим ноутбуком, завдяки якому праця над перекладом і створенням паралельної українсько-російської версії тепер уже всієї Біблії стала просуватися набагато швидше. Це нове презентаційне видання також за одкровенням Господа отримало назву «Біблія або Вічне Євангеліє», та нарешті побачили світ.
І я вдячний Господові, що всі ці роки Він Особисто забезпечував нас, мене й дружину, дітей і їхні сім’ї, всім необхідним, щоб ми були незалежні від чиєїсь підтримки, і не було ніякого впливу жодної деномінації, жодної конфесії на створення цього перекладу, перш за все, в теологічному, доктринальному відношенні, а він служив усьому Тілу Христовому.
Тому я вдячний Господові за Його покликання на моє життя, що я маю честь і благодать присвятити себе праці над найціннішим, що є на землі – вічним Словом Бога і його перекладом!
Дякую також всій багаточисельній команді співробітників у Тілі Христовому за велику працю у звершенні цієї Божої справи, за довіру й посвячення Господові та цьому служінню, що суттєво допомогло в цій роботі. Особлива вдячність моєму найкращому помічнику, другу й чільному партнеру в цьому служінні, – моїй дружині, Галині, яка повсякчас для мене є даром від Господа, за її різноманітну допомогу й любов протягом багатьох років.
Слава Богові, Який дав народу України і всім людям цей безцінний дар – «Вічне Євангеліє», яке буде змінювати кожну людину, що любить Істину, силою Духа Святого до вподоби Сина Божого Ісуса Христа!