Відмінність у перекладах (у порівнянні з оригіналом грецького тексту)

Відмінність у перекладах (у порівнянні з оригіналом грецького тексту)

У цьому розділі я хочу поділитися з вами, чому я вирішив поговорити на цю тему. Перш за все, мій 27-річний досвід праці над перекладом, його редагуванням, а також співучасть у цій справі всіх тих, хто працював за покликанням від Господа над створенням нового сучасного, літературного й автентичного перекладу усієї Біблії, допоможе ще глибше проникнути у скарбницю Святого Письма, щоб зрозуміти зміст деяких важких місць Писання.

Оригінал Писання залишається незмінним, разом з тим Бог продовжує відкривати Себе Церкві, новим поколінням відповідно до того історичного і духовного періоду, в якому вони живуть. Тому, відповідно до прогресуючого Божого одкровення про Себе, Церква одержує більш глибоке розуміння Писання, що також має відображатися на автентичності нових перекладів Біблії.

Увагу читача я хотів би зосередити на тому, що говорить саме Першоджерело, згідно з яким і було зроблено цей переклад, а не на те, що я думаю, що на мій погляд буде правильним. Читач зможе дізнатися, чому виникають всілякі невірні тлумачення, помилкові вчення, побудовані на неточних, іноді просто на неавтентичних (неадекватних, неправильних) перекладах деяких місць (віршів) Писання, тоді як оригінал говорить інше.

Оскільки за основу запропонованого перекладу, а також перекладу Іван Огієнка, російського Синодального і деяких інших (зроблений до ХХІ століття) був покладений загальноприйнятий грецький манускрипт Текстус Рецептус, який і донині зберігає свій визнаний авторитет, то слід також мати на увазі, що більш пізніші переклади були зроблені з інших першоджерел (тобто з «критичного тексту» 26-ї редакції Нестле-Аланда). На прикладах відмінностей у перекладах можна бачити цінність автентичності кожного з наведених перекладів.

Ви самі зможете оцінити кожен із перекладів на відповідність їх оригіналу і осмислити ті пояснення, які наведені щодо підтвердження того, чому він був зроблений саме таким чином, чи відповідає він граматиці грецької мови, а також Духу Писання та закону герменевтики.

         Відмінність у перекладах Писання можна побачити в тому, що:  

–  Слова в перекладі наводяться відповідно до тієї частини мови, що написана в оригіналі грецького тексту: іменник як іменник, прикметник як прикметник, дієслово як дієслово тощо;

–  при перекладі грецьких слів особлива увага приділялася тим відмінкам, які мають важливе значення для правильного перекладу оригіналу грецького тексту (визначених віршів).

–  якщо іменник у грецькому тексті має однину, то й при перекладі він також передавався як однина, якщо множину, то відповідно множиною;

–  іменник оригіналу грецького тексту передавався тим родом (чоловічим, жіночим і середнім), який вказаний у Першоджерелі. Винятками є слово “Слово”, яке у грецькому манускрипті має чоловічий рід, а слово “Вавилон” має в оригіналі жіночий рід.

–  форма дієслова, що написана в оригіналі тексту, при перекладі передається так, як у Першоджерелі, відповідно: минулим, теперішнім або майбутнім часом; 

–  дієслово в тексті перекладу має відповідну форму застави, яка написана у грецькому манускрипті. Наприклад, слово, яке має пасивний стан, при перекладі також відображалося пасивним станом; діючий стан при перекладі відображався діючим станом, (дійсний спосіб як дійсний спосіб), однина як однина тощо;

–  семантика (значення) слів оригіналу тексту, яка залишається незмінною, іноді відрізняється у перекладах, оскільки із плином часу слова набувають деякі зміни в російській і українській мовах, які використовувалися при перекладах у минулому;

–  всі словаR рема (всі 70-ть слів) в якості слова-одкровення від Бога в тексті Нового Завіту мають індексацію, що акцентує увагу читача до важливості змістовного розуміння контексту;

–  до ключових грецьких слів, які мають важливе значення для розуміння контексту написаного, є посторінкові зноски, в яких також міститься синонімічний ряд перекладеного слова, як це було рекомендовано Правилами перекладу Нового Завіту згідно з думкою Святішого Синоду від 16 березня 1816 року;

–  у словах, які можуть викликати неправильність їх вимови, зроблені наголоси;

–  поетичність запропонованого тексту перекладу як українського, так і російського тексту не тільки збереглася у новому перекладі, але була піднесена на більш високий рівень.

З наведеного переліку відмінностей можна побачити скрупульозність виконаної праці над перекладом Святого Письма (Нового Завіту) для максимального його наближення до джерела Істини, із якого вгамовують спрагу, завдяки його чистоті й святості.

Якщо Вас зацікавив цей розділ, і Ви хотіли б залишити свою думку або відгук, перейдіть до розділу «Відгуки» або на «Головну сторінку», в розділ «Зворотній зв’язок», та залиште свій меседж.

Я і в подальшому буду постійно викладати нові приклади відмінності в перекладах по мірі того, як буду робити на цю тему «Відмінності в перекладах» мої проповіді на YouTube каналі «Опрісноки Царства Небесного»  і викладати статті в розділі «Біблеїстика» на цьому Сайті! 

Бажаю Вам Божих благословінь і приємного, плідного часу, проведеного на нашому Сайті!

ВІДМІННІСТЬ У ПЕРЕКЛАДАХ НОВОГО ЗАВІТУ

По-перше, пряма мова взята в лапки, оскільки раніше в перекладах пряма мова не бралася в лапки. 

По-друге, уведена спеціальна індексація слова рема (значком R), яке має інше навантаження по змісту стосовно слів логос і графе. 

По-третє, у перекладі використовуються зноски, які наводяться для розуміння ключових грецьких слів Писання. Ці зноски не є коментарем самого перекладу або його тексту, а вказують на спектр різноманіття слів оригіналу Писання. У зносках наводяться синоніми конкретного грецького слова, використаного в контексті Писання для більш глибокого розуміння змісту Євангелій або послань. 

По-четверте, у перекладі використана літературна мова, на основі прийнятих і діючих в Україні норм правопису. 

Нижче наводяться приклади відмінності в перекладі доктора теології В.О. Громова (В.Є. та В.Е. (рос.) у співробітництві з Українським мовно-інформаційним фондом Національної академії наук України, стосовно інших перекладів: російського синодального перекладу (Синод.); Сучасного російського перекладу (Суч. рос.); українського перекладу проф. Івана Огієнко (Огієн.); перекладу Українського Біблійного Товариства (переклад о. Рафаїла Турконяка) (УБТ.); перекладу з російського синодального українською мовою Патріарха Філарета (Денисенка) (Філ.). 

За основу перекладу був взятий загальноприйнятий грецький текст Нового Завіту – “Тек- стус Рецептус” (текст Стефанса 1551 року з доповненнями Елзевіра 1624 року). 

Нижче наводяться умовні скорочення: 

Відм. – відмінювання Пр. сл. – привнесене слово Дав. в. – давальний відмінок Діал. – діалектичне слово Дієпр. – дієприслівник Дієсл. – дієслово Док.в. – доконаний вид Ж.р. – жіночий рід Заст. – застаріле слово Знах.в. – знахідний відмінок Ім. – іменник Прийм.в. – прийменниковий відмінок Мн. – множина Наз.в. – називний відмінок Нед.в. – недоконаний вид Оруд.в. – орудний відмінок Прив. – привід Прик. – прикметник Присл. – прислівник Р. – рід 

Род. в. – родовий відмінок Разм. сл. – розмовне слово (просторіччя) R – слово рема С.р. – середній рід Сем. – семантика Спец. – спеціальне слово Теол. – теологічна особливість Тлум. – тлумачення тексту Підн. – піднесене слово Церк. – церковне слово Ч.р. – чоловічий рід Час –час (минулий, теперішній, майбутній) Числ. – числівник Юр. – юридичний термін 

Варто зауважити, що розмовне слово (просторіччя) – це слова й граматичні форми масової міської розмовної мови, які використовуються в літературній мові, як стилістичний засіб для переказу мови жартівливого, зневажливого, іронічного, безцеремонного, грубуватого й т. п. відтінку. 

Просторіччя властиво не літературній міський розмовній мові, що містить у собі чимало діалектних слів, слів розмовного походження, новотворів, що виникають для характеристики різноманітних побутових явищ, словотворчих варіантів нейтральної лексики. Часто ці слова є виразними, експресивними синонімами слів нейтральної лексики. Тому вживання подібних слів (просторіччя) у Святому Письму, яке повинно бути еталоном мовної культури, є недоцільним. 

Мт.1:25 Синод.: «и не знал Ее. Как наконец Она родила Сына Своего первенца, и он нарек Ему имя: Иисус». Суч. рос.: «Но он не прикасался к ней до тех пор, пока она не родила Мына. Он назвал Его Иисусом». Огієн.: «І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус». УБТ.: «і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина свого [первонародженого], і дав Йому ім’я Ісус». В.Є.: «I не пізнав її, доти, поки не народила вона Сина свого первородного; і він дав Йому Ім’я Ісус». В.Е.: «И не познал её, до тех пор, пока не родила она Сына своего первородного; и он дал Ему Имя Иисус». 

Оригінал тексту говорить, що Іосиф не знав Марію доти, поки вона не народила Ісуса. Отже, слово «поки» або «до якого часу» (див.: Новый Завет на греческом языке с подстрочным переводом на русский Российского Библейского Общества) говорить про Іосифа, який не знав Марію до народження Ісуса, і слова в Євангелії від Мт.13:55, які говорять про братів і сестер Ісуса, підтверджують факт близьких відносин Марії та Іосифа після народження Ісуса. Доктрина про те, що Марія не мала більше дітей крім Ісуса, суперечить цьому віршу, оскільки у ньому також мова йде про те, що Ісус був первородним, тобто першим із числа народжених Марією. Отже, були й наступні. Не має також жодного історичного документа, який би підтверджував факт наявності дітей у Іосифа (від якої- небудь жінки) до шлюбу з Марією. 

У діючому правописі української мови немає такого слова як «першонароджений». Є слово «первонароджений», а також ПЕРВОРОДНИЙ книжн. (який є джерелом чогось). 

Мт.2:23 Синод.: «и, придя, поселился в городе, называемом Назарет, да сбудется речен- ное через пророков, что Он Назореем наречется». Суч. рос.: «и, придя туда, поселился в городе под названием Назарет. Так исполнилось сказанное через пророков, что Его назовут Назореем». Огієн.: «А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося 

пророками сказане, що Він Назарянин буде званий». УБТ.: «а прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що Він буде названий Назарянином». В.Є.: «прийшовши, оселився у місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він буде названий Назарянином». В.Е.: «И, придя, поселился в городе, называемом Назарет, чтобы исполнилось сказанное через пророков, что Он будет назван Назарянином». 

В оригіналі грецьке «λεγω» – говорити, сказати, повідомляти, розповідати є дієсло- вом теперішнього, а не майбутнього часу, тобто «называемом» (рос.) Назарет. Слова – назорей і назаритянин або назарянин мають різну семантику й смислове значення в контексті цього вірша. Назорей – людина, яка дала обітницю (обіцянку) Господеві, тоді як «назарянин» або «назаритянин», яке використане в оригіналі грецького тексту в цьому вірші, означає жителя Назарета. 

«НАЗОРЕЙ, НАЗОРЕИ (Чис. 6:2) – слово, що означає в єврейській мові: відокрем- лювати, відлучати. В усі дні обітниці назорейства, говорить книга Чисел: …до виконання днів, на які він присвятив себе в назореї Господеві, він святий Господеві (6:8). Назорей, чи то чоловік або жінка, міг проголошувати обітницю назорейства, тобто не пити вина й інших міцних напоїв, відрощувати волосся, не входити ні в одну оселю, в якій знаходилося мертве тіло, і, нарешті, не бути присутнім на похоронах. Якби хтось із осіб чоловічої або жіночої статі випадково вмер в присутності кого-небудь із назореїв, тоді він повинен був знову витримувати весь строк своєї обітниці, тобто назорейства. Ця обітниця давалася взагалі на вісім днів, іноді на місяць, а іноді й на все життя. Коли ж закінчувався строк на який давалась обітниця, то назорей приносив жертву в храмі, потім священик відрізував у нього частину волосся і спалював їх на жертовнику, після чого назорей звільнявся від своєї обітниці й міг знову пити вино (Чис. 6). 

Деякі назореї на все життя присвячувалися Богові їх батьками із самої колиски й залишалися такими до самої своєї смерті: усе своє життя вони не пили вина й не стригли собі волосся. Такими були наприклад Самсон, пророк Самуїл і Іоанн Хреститель (Суд 13:4- 5, Лк 1:15, 1Цар 1:11). Особи, які проголосили обітницю назорейства поза Палестиною і які не мали можливості з’явитися в храм по закінченні своєї обітниці, задовольнялися збері- ганням помірності, якої вимагав Закон, і обрізанням свого волосся у себе вдома, у тій міс- цевості, у якій вони проживали. Приношення й жертви, які за приписом закону Мойсеєвого вони повинні були особисто приносити у храмі, відкладалися ними до більш зручного ви- падку, тобто до часу відвідування Єрусалима. Тому апостол Павло, який проголосив обітницю, подібну до назорейської, перебуваючи в Коринфі, обстриг собі волосся в Кенхре- ях, але відклав повне виконання своєї обітниці до часу свого прибуття в Єрусалим (Діяння 18:18). Назореї складали самі по собі групу або клас, подібно пророкам, и були прикладом самовідданості й святого життя (Амос. 2:11-12)» (Библейская Энциклопедия архимандрита Никифора). 

Мт.3:11 Синод.: «Я крещу вас в воде в покаяние, но Идущий за мною сильнее меня; я не достоин понести обувь Его; Он будет крестить вас Духом Святым и огнем». Суч. Рос.: «Я крещу вас всего лишь водой в знак покаяния, но Тот, кто идет за мной, сильнее меня, я недостоин даже сандалии Его нести. Он будет крестить вас Духом Святым и огнем». Огієн.: «Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем». УБТ.: «Отже, я хрещу вас водою на покаяння, а Той, Хто прийде після мене, сильніший за мене; Йому я не недостойний нести взуття; Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем». В.Є.: «Хоча я хрещу вас у воді в покаяння, але Той, Хто йде за мною, – сильніший за мене, Якому я недостойний піднести взуття; Він хреститиме вас у Дусі Святому й вогні». В.Е.: «Хотя, я крещу вас в воде к покаянию, но Идущий за мною сильнее меня, Кому я недостоин обувь поднести. Он будет крестить вас в Духе Святом и огне». 

В оригіналі грецького тексту перед словом “вода” є грецький прийменник «εν» – прийменник зі знач. місцезнаходження у просторі або часі: в, на, по, посеред, між, у. Писання говорить про священнодійство при хрещенні: «у воді», а не «водою», оскільки оригінал говорить про “занурення” у воду. В оригіналі також є прийменник «у» перед словами “Дух Святий” і опускати його при перекладі, значить вносити зміни в зміст самого Євангелія. 

Розм. Слово «отож» в українській мові розмовне. У цьому вірші грецьке слово «ἔρχομαι» (іти, приходити) – дієслово теперішнього часу, а не майбутнього, як це в зазначено в перекладі УБТ

Мт.5:11 Синод.: «Блаженны вы, когда будут поносить вас и гнать и всячески неправедно злословить за Меня». Суч. рос.: «Блаженны вы, когда вас оскорбляют, преследуют и клевещут на вас, обливая вас грязью из-за Меня!». Огієн.: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене». УБТ.: «Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве [слово], обмовляючи вас за мене». В.Є.: «Блаженні ви, коли осоромлять вас, і піддадуть гонінням, і скажуть усяке недобре словоR, і обмовлять вас через Мене». В.Е.: «Блаженны вы, когда опозорят вас, и подвергнут гонениям, и скажут всякое недоброе словоR, и оклевещут вас из-за Меня». 

В оригіналі грецького тексту слова: «осоромлять, піддадуть гонінням обмовлять» – є дієсловом минулого часу доконаного виду, а не дієсловом майбутнього часу. Крім того, грецьке слово «rema» (рема) – “одкровення” у цьому вірші в значенні лжеодкровення, яке одержують неспокутувані Кров’ю Ісуса Христа люди цього світу від наклепника братів наших. В Пс.35:2-4 також є лжеодкровення нечестивого: «Переступ нечестивого так оцінює серце моє: «Немає страху Божого перед очима його», бо він лестить собі в очах своїх, ніби шукає беззаконня своє, щоб зненавидіти його. СловаD уст його — обман і лукавство, не хоче він врозумлятися, щоб робити добро». Єврейскє ־ירבד (daw-bawr’) – те ж, що й грецьке «rema» (рема). 

Мт.5:31 Синод.: «Сказано также, что если кто разведется с женою своею, пусть даст ей разводную». Суч. рос.: «Было сказано: «Тот, кто разводится с женой, обязан дать ей письмо о разводе». Огієн.: «Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового». УБТ.: «Сказано було: Хто розведеться зі своєю дружиною, нехай дасть їй розвідного листа». В.Є.: «Сказано було також, якщо хто відпустить дружину свою, нехай дасть їй відпускний лист». В.Е.: «Сказано было также, что если кто отпустит жену свою, пусть даст ей отпускное письмо». 

Оригінал говорить не про розірвання шлюбу, а про відділення дружини від чоловіка. Крім того, оригінал використовує в цьому випадку слово «відпускати», і не має прийменника «с» або «з» перед словом «дружина», тоді як при вживанні словосполучення «розводитися із дружиною», іменник «дружина» буде мати орудний відмінок, а не знахідний, як це написано в оригіналі. Крім того, слово “лист” в оригіналі має знахідний відмінок. В сучасному українському провопису немає слова “розводового” листа.

Мт.6:25 Синод.: «Посему говорю вам: не заботьтесь для души вашей, что вам есть и что пить, ни для тела вашего, во что одеться. Душа не больше ли пищи, и тело одежды?» Суч. рос.: «Вот почему Я говорю вам: не беспокойтесь о том, что для жизни нужны вам еда и питье, а для тела – одежда. Ведь жизнь важнее еды, а тело важнее одежды». Огієн.: «Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?». УБТ.: «Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба життя не більше від їжі, а тіло від одягу?» В.Є.: «Тому говорю вам: не турбуйтеся ні про душу вашу, що вам їсти та що пити; ні про тіло ваше, у що одягнутися. Хіба душа не більша від їжі, а тіло – одягу?» В.Є.: «Поэтому говорю вам: не беспокойтесь ни для души вашей, что вам есть и что пить; ни для тела вашего, во что одеться. Душа не больше ли пищи, а тело – одежды?». 

Грецьке слово “μεριμναω” – піклуватися, турбуватися, тривожитися, хвилюватися, стомлювати себе зайвими турботами; думати, обмірковувати. 

Мт.10:22 Синод.: «и будете ненавидимы всеми за имя Мое; претерпевший же до конца спасется». Суч. рос.: «И все из-за Меня вас будут ненавидеть. Но тот, кто відержит до конці, будет спасен». Огієн.: «І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений». УБТ.: «Вас будуть усі ненавидіти за Моє Ім’я, але хто витерпить до кінця, той спасеться». В.Є.: «I будете зненавидженими всіма за ім’я Моє. Хто ж витерпить до кінця – той буде спасенний». В.Е.: «И будете ненавидимы всеми за имя Моё. Кто же претерпит до конца – тот будет спасён». 

Оригінал говорить, що слово «спасатися» має пасивний стан. Тому оригінал говорить не про самостійне спасіння (спасеться, що зробить), а про те, що “той буде спасенний Кимось (тобто Богом).