Не так давно мені зателефонував один доброчесний брат із Тернополя і поцікавився моєю думкою про новий переклад з англійської мови російською Біблії Короля Якова. У відповідь я сказав, що дуже поважаю працю сумлінних перекладачів, але незважаючи на їхні зусилля і старанність, результат їхньої праці може бути невтішним і зовсім не через їхню провину. Чому? Щоб це стало самоочевидне, я пропоную вашій увазі статтю «Гоголь так ніколи не писав!», із якої напрошується зрозумілий висновок про неминучу (хоча зовсім небажану) зміну початкового тексту при неодноразовому його перекладі на інші мови.
Гоголь так ніколи не писав!
Французькі мовознавці якось задалися питанням: «Які зміни перетерплює текст після перекладу його іншими мовами?»
І задавшись питанням, провели експеримент: посадили за круглий стіл 14 кращих перекладачів різних національностей, кожний із яких знав мову свого сусіда праворуч. За думкою експериментаторів, така “кругова порука” гарантувала “якість перекладеної вихідної фрази”.
Перший перекладач – німець – пустив по «колу» банальну по простоті, але що відображає менталітет нації, наступну записку: «Мистецтво пивоваріння так само старе, як історія людства» (для довідки: пиво варили вже шумери!).
Сусід – іспанець – переклав речення своєю рідною мовою й передав переклад своєму колезі. Коли, таким чином, текст обійшов усіх перекладачів і повернувся до першого, тому нічого не залишилося, як тільки… розвести руками. Запропонований ним на початку експерименту афоризм після багаторазового “іншомовного” трансферу виглядав так: «Віддавна пиво є одним з улюблених напоїв людства» (!).
Коли про цей результат довідалися в Москві (справа відбувалася в «епоху застою»), то в пику загниваючому Заходу вирішили аналогічним чином довести переваги Радянської методики.
Щоб не впасти у бруд обличчям, запросили професійних перекладачів, що прекрасно знають дві суміжні мови своїх колег по «колу» – праворуч і ліворуч. А за вихідний текст було взято уривок з повісті М.В. Гоголя «Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». І, зокрема, фраза, якою письменник охарактеризував винуватицю сварки Агафію Федосіївну: «Вона пліткувала та їла варені буряки ранками, і відмінно лаялася, – і при всіх цих різноманітних заняттях обличчя її ні на мить не змінювало свого вигляду, що зазвичай можуть показувати лише тільки жінки».
Отримавши текст, перекладачі приступили до роботи. Англійський переклад був ідентичний оригіналу. Але вже в німецькому варіанті слово «пліткувати» лінгвіст вважав за можливе замінити більш виразним «тріпалася», а стосовно обличчя – охарактеризувати його більш стриманим оборотом речення «залишалося зовсім без вираження, так, як це вміє кожна жінка».
У свою чергу, властива японської мові ввічливість спонукала її перекладача перетворити емоційне «тріпалася» на нейтральне «базікала», а енергійне «лаялася» на м’яке «злословила».
В арабському перекладі гоголівський персонаж, навпаки, вже не просто «базікав», а «базікав язиком», і не просто «злословив», а «вивергав страшні прокляття».
Оскільки у французькій кухні немає блюда «борщ із буряком», а є «буряковий бульйон», фраза, відповідно, набула належний національний «лінгвістичний смак»: «Вона мала звичку чесати язиком, коли їла буряковий бульйон ранками, з її рота вилітав потік добірних словечок, – і все це без найменшого вираження на обличчі, що властиво всім жінкам».
Ще більше фраза змінилася, пройшовши послідовно через переклад індонезійською (в якому особисті займенники «він» і «вона» позначаються одним і тим же словом), голландською й турецькою мовами: «У той час, як жінка поїдаючи рідке бурякове вариво, відпускала лайки, чоловік(!) займався базіканням, – вони це робили, не виявляючи своїх почуттів, як прийнято у жінок».
Іспанський перекладач ужив замість дієслова «відпускала» дієслово «викидала». А перекладач з іспанської африканською мовою йоруба замінив конкретне «вариво з буряка» на загальне «вариво із плодів землі» і загальне «займався базіканням» на конкретне «хвастав своїми мнимими подвигами» (!).
Наступний перекладач, що володіє мовою йоруба, повернув текст до «англійської версії», принісши до неї свої лінгвістичні поправки. До «плодів землі» він зробив уточнення – «фрукти», вимов «викидала лайки» виправив на «викидала нехороші штуки», а «хвастав своїми мнимими подвигами» передав англійською ідіомою «бив у литаври».
Останні при перекладі мовою африканського племені бамбара, звичайно перетворилися на «тамтам». Італійський лінгвіст переклав «нехороші штуки» як «непотрібні речі», а «рідке вариво із фруктів», як «компот». У підсумку вийшла скорочена цитата: «Вона пила компот і викидала з дому непотрібні речі, і він бив у тамтам, висловлюючи майже жіночий захват» (!).
У подальшому розвиток «перекладацької думки» відбувався за правилами логічної семантики. Чеською мовою «непотрібні речі» були інтерпретовані простим і точним терміном «мотлох», під «впливом» тамтамів «дім» зменшився до розмірів «хатинки», а «жіночий захват» замінений коротким і вичерпним «захоплено». Норвезький перекладач рішуче виправив «захоплено» на «радісно». А шведський вніс у фразу «стилістичну стрункість» початковим дієприкметниковим оборотом «випивши компот, вона…» (!).
«Випивши компот, вона викинула із хатинки мотлох, а він радісно забив у тамтам».
І гоголівське речення після сумлінних зусиль двох десятків перекладачів трансформувалося в безглузді до смішного рядки: «Випивши компот, вона викинула із хатинки мотлох, а він радісно забив у тамтам».
З 34 слів оригіналу в остаточному перекладі вціліло тільки одне: особистий займенник «вона». Тобто КПД «перекладацької думки» був зведений колективом перекладачів “із найкращих спонукань”до … нуля.
Єдиною втіхою є те, що цей перекладацький експеримент був зроблений не під час життя Миколи Васильовича Гоголя…
Сергій Петров