Вітаю вас, дорогі брати і сестри! Я хочу поговорити з вами сьогодні про одне місце
Святого Письма з Нового Завіту, з Послання до римлян апостола Павла. Але перш, ніж його
проаналізувати, хочу нагадати, що кожен свого часу постане перед Господом і дасть
особистий звіт за себе, незалежно від того, у що він вірив, яку Біблію, а точніше, який
переклад Святого Письма читав, до якої церкви ходив, якщо взагалі ходив, якому Богові та
якою мовою молився.

Адже тоді не буде виправдання, що його так вчили, або йому так проповідували, і що
він не міг знати, що автор якогось Послання, в якомусь вірші взагалі цього не писав, і це не
його вина, а вина перекладачів і Священного Синоду, який рекомендував такий переклад, і
що він читав те, що він мав.

І якщо ви дійсно так думаєте, то це не послужить для вас виправданням перед
Господом, коли ви навіть не замислювалися щодо протиріч, що виникали в перекладах
Святого Письма, якщо ретельно їх досліджувати? Але за законами герменевтики Біблія сама
собі не протирічить!

Хіба Святе Письмо не зобов’язує пастирів і служителів, показуючи приклад на веріянах
із Діянь Апостолів 17:11, щоб досліджувати те, що написане? Господь Іісус говорив у притчі,
хто є вірний і розсудливий домоуправитель, якого поставить пан при своїй прислузі, щоб
давати у свій час міру хліба (Луки 12:42). А міра хліба, що подається, звичайно ж, повинна
бути із опрісноків чистоти і святості.

Адже Слово Боже — це Сакральний Кодекс духовності, який при перекладі повинен
бути відображеним відповідно до його Першоджерела, без внесення додатків чи якихось
спотворень, іншими словами, без закваски нечистоти і лукавства.

Через уста пророка Єремії Господь каже: «Як ви можете говорити: “Ми мудрі, і Закон
Господній у нас”? А ось, оманливе перо книжників і його перетворює на неправду» (Єр.8:8).
Давайте відкриємо разом Біблію, яку ви постійно читаєте, і подивимося, що апостол Павло
писав про владу, про ту владу, яка від Бога. Це, звичайно, Послання до римлян, розділ 13,
перший вірш. Читаємо: «Усяка душа нехай підкоряється вищим владам, бо то не є влада,
якщо не від Бога; такі ж існуючі влади від Бога встановлені».

Хтось, почувши прочитане, відразу, мабуть, захоче запитати: «Вибачте, а який
переклад і з якого Євангелія ви читаєте?» Відповім тим, у кого виникло таке питання: Із
«Вічного Євангелія», так називається один з нових перекладів Святого Письма — «Біблія або
Вічне Євангеліє».

Ви, напевно, пам’ятаєте, що в книзі Одкровення в 14-му розділі, у шостому вірші
написано: «I побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб
благовістити тим, хто живе на землі, і всякій нації, і племені, і наріччю, і народу».

Я думаю, ви розумієте, що не дарма Господь дав одкровення назвати саме так цей
переклад, зроблений на цей час. Улюблений учень, один з синів Громових – Іоанн написав це
одкровення в кінці першого століття, а мені, в кінці останніх часів, була призначена Господом
честь перекладати ці Послання.

І тут треба сказати, що не тільки у «Вічному Євангелії» так написано і так перекладено.
Один до одного, навіть дотримуючись порядку слів Першоджерела (грецького манускрипту Текстус Рецептус), так перекладено і в Острозькій Біблії 1581 року та в Єлизаветинській Біблії
1751 року. А написано воно так, тому що в точності були перекладені грецьке дієслово «є»,
слово «влада» в називному відмінку (а не в родовому відмінку) і не був скасований (не
відкинутий) сполучник «зі» значенням умовності «якщо», який відіграє ключову роль у
змістовному розумінні цього вірша.

А тепер я хотів би запитати у мислячих читачів: «Чому протоієрей і богослов Олександр
Мень, служитель Православної Церкви (батько якого Вольф Герш-Лейбович народився в
Києві), не користувався синодальним перекладом?» У середині минулого століття в книзі
«Син Людський» він писав, що заслуги його безсумнівні, але він застарів як у літературному,
так і в теологічному відносинах. Так, дуже мудро і чемно сказано. А може, він все ж таки знав
про подібні неточності, спотворення в цьому перекладі?

Іще, як ви думаєте, ті, хто займався цим перекладом, за результатами якого Російське
Біблійне Товариство в 1826 році було закрито на 50 років, чи повинні були знати про
існування попередніх перекладів: про Єлизаветинську Біблію, про Острозьку Біблію?
Відповім: без сумніву! Вони прекрасно знали, що було написано в цих перекладах і в
Першоджерелі (у цьому вірші римлянам 13:1). Таким чином, спотворення (адже необхідно
називати речі своїми іменами) робилися свідомо або за вказівкою зверху, щоб увічнити
імперські амбіції російської влади. А це вже не теологія, а політика, яка вплинула на долю
мільйонів людей, обдурених брехливим пером книжників. Як говорив вчений і син пастора
Г.К. Ліхтенберг: «Найнебезпечніша брехня — це трохи спотворена істина».

У книзі Іова написано, що палав гнів Господній на Єліфаза феманитянина та на двох
друзів його за те, що вони говорили про Господа не так вірно, як раб Його Іов (Іов 42:7). Адже
в Євангелії від Іоанна написано: «Слова, які Я говорю вам, не від Себе говорю, але Отець,
Який перебуває в Мені, — Він творить діла» (Ін.14:10). І якщо ми знаємо, що Іісус є Слово
Боже, а спотворення написаного Слова — це спотворення характеру та Особистості Сина
Божого Іісуса Христа, то ще більше палає гнів Божий, коли говорять і пишуть не так вірно, як
писав раб Божий Павло.

Чому ті, хто, читаючи цей вірш (Рим.13:1) у такому спотвореному перекладі (що не має
влади не від Бога), ніколи не замислювалися над словами Господа, що були сказані Ним
через пророка Осію (8:4): «Вони ставили царів самі, але не від Мене, призначали правителів,
але без Мого відома! Зі срібла свого й золота свого зробили собі ідолів: звідтіля й загибель!»
Так, горе, коли віруючі з глави держави роблять собі ідола, вважаючи, що немає влади
не від Бога! Архієпископ Сергій Ряховський, вітаючи свого президента з днем народження,
сказав: «…Ви – наш цар!». А це не що інше, як мерзенність перед Богом! Невже він забув, що
апостол Павло писав: той, хто при владі є Божий слуга, даний нам на добро! А руйнувати
міста і села в Україні, починаючи з 2014 року, і коли зараз ллється ріками невинна кров дітей і
немовлят, жінок, стариків і всіх без розгляду, знищуються стратегічні об’єкти, інфраструктура,
церкви і храми, грабуються музеї і культурні цінності – хіба це добро? «Цей їхній шлях є
безумство їхнє, але за ними йдуть ті, хто схвалює їх думку. Вони зійдуть до шеолу, і смерть
пастиме їх, наче овець, і запанують над ними праведні зі світанком; подоба їхня буде
винищена, шеол стане житлом для них» (Псалом 48:14-15). Як сказано було мені: «Але зі
мною Господь, як сильний звитяжець, тому гонителі мої спіткнуться та не подолають! Сильно
осоромляться, бо чинили без розуму, вічний сором їм буде, який не забудеться!» (Єр.22:11).

Той, хто вірить, що особи, які при владі, що вчинили геноцид українського народу в 30-
х роках минулого століття (а це – Сталін), єврейського народу в 40-х роках (а це – Гітлер) і
знову чинить геноцид українського народу, проливаючи ріки крові в часи сьогодення (а це –
Путін), і також думає, що то була і є влада від Бога, той не знає ні Писання, ні сили Божої, і не
пізнав найголовнішого, що Бог є любов! Оскільки Сам Іісус сказав: «Бо не для того Бог послав
Сина Свого у світ, щоб Він судив світ, але щоб світ був спасенний через Нього» (Ін.3:17). Хто
любить і пізнав Господа, той перебуває в завіті миру з Ним, але зовсім не “русского мира”.
Божих вам благословінь!

З вами був Валерій Громов, автор нового українсько-російського паралельного перекладу –
«Біблія або Вічне Євангеліє»