Вітаємо вас, дорогі брати та сестри і всіх, хто завітав на нашу сторінку! Ми віримо, що в ці дні випробувань, які приходять  на Землю, і коли вісь світ шукає відповіді на питання стосовно життя і смерті, війни та миру, сьогодення і майбутнього, кому вірити і кого слухати, то ви робите вірний крок, шукаючи поради і відповіді у Бога, в Його Слові, яке було послане до нас із вічності саме на цей час! Шукаючи і знаходячи для себе нові одкровення в Слові Люблячого Небесного Батька, в Словах Господа нашого, написаних начебто Його кров’ю, які закарбовуються не тільки в пам’яті, але глибоко в дусі на все життя і породжують віру, що переносить нас у інший вимір дійсності, рішень і життя надзвичайного.  Тому що Пасха наша – Христос і Христос, Який живе в нас! І це не тільки на ці особливі хвилюючі дні Пасхальних  свят і приготування до них, але на кожну мить нашого існування в тілі, поки ми не зустрінемося з Ним віч-на-віч. 

Тому, усвідомлюючи, що цей новий переклад Біблії було дано підготувати і надрукувати поки що тільки як презентаційне видання  саме зараз, для цього часу, для покоління, що живе в ці останні часи за одкровенням Божим і саме такою назвою «Біблія або Вічне Євангеліє», ми віримо, що саме зараз Бог, як ніколи раніше, підносить авторитет Свого Слова і хоче, щоб до нього зверталися, як до «найвірнішого пророчого слова», яким  Він напоумляє  нас, викриває, захищає і втішає і яке також буде судити кожну людину в останній День, незалежно, чи вірить вона в Нього і Йому, і Його Слову, чи ні.

Тому сьогодні ми хочемо заохотити вас ділитися своїми відгуками й одкровеннями, які ви отримуєте, читаючи  Біблію, також в нашому перекладі, як це роблять деякі браття та сестри на прикладі цього листа-відгуку, яке надіслав нам брат Микола Довгалюк, і якому надано змістовну відповідь перекладачем Валерієм Громовим. Йому, мабуть, буде цікаво також почути і вашу думку і відповіді на його питання, які можуть торкнутися і вас. Тому, якщо маєте терпіння і цікавитесь цією темою, прочитайте цю переписку і долучайтесь до активного обговорення по цим і іншим питанням на нашій сторінці у ФБ!

Текст листа-відгука: 

“Мир Вам, дорогі брати і сестри!

Насамперед дозвольте подякувати перекладачу – доктору теології Громову В.О. та всім , хто був причетний до виходу в світ Біблії українського і російського паралельного перекладу. Це, безумовно, та подія, значення якої важко переоцінити.  

Щоденно відкриваю Вічне Євангеліє і отримую щедру духовну поживу від  Божого Слова.

Що стосується відкриттів, то пройшло не так багато часу: з жовтня 2020 році я звертався час від часу до даного перекладу, але на сьогоднішній день саме Біблія перекладу Валерія Олександровича постійно на моєму столі для вивчення. Видання унікальне і найбільш зручне саме для глибокого дослідження Писання. Приємно і легко читати.

Великою підмогою при вивченні Слова Божого є біблійний словник

Я читаю  в основному на українській мові, але не рідко дивлюсь і російський варіант. Що стосується двомовного видання, то це геніальна богонатхненна ідея. В Україні є немало священнослужителів і рядових християн, які, як вони стверджують, мають “дар иных  языков”, але вже 30 років вивчають українську мову. Так що ваше видання і для них буде благословенням.

Видання Вічного Євангелія, на мою думку, на даний час є неперевершеним  у всіх відношеннях.  Як відомо, 2020рік став щедрим на видання Біблії сучасною українською мовою. Це також видання Українського Біблійного Товариства перекладу о. Р. Турконяка та Новий Завіт Юрія Попченка. Я не священнослужитель і не маю богословської освіти. Хай теологи дають кваліфіковану оцінку всім виданням. А я висловлю деякі власні думки.

Щодо відкриттів при читанні Біблії можу сказати наступне:

–  В перекладі  В. Громова в молитві “Отче наш” слова, які в усіх минулих перекладах були наведені як “спокуса”, перекладені “не введи в тяжке випробування”. На мою думку саме такий переклад відповідає характеру Бога.

Але в мене є питання щодо слів “але визволи нас від лукавого” (Лк.11:4). Деякі критики синодального перекладу стверджують, що цих слів в існуючому оригіналі немає. Також, неначебто, це стосується і в Мт.6:13 речення про Царство. Хоч це і не впливає на богословський зміст, але цікаво як насправді в рукописах?

– Лк.2:23  “Йосип і мати Його” (Громов В.), а “не батько і мати Його”, тому що  в Ісуса Батьком є Отець Небесний.

– Одк.21:24 про те що саме “спасенні народи ходитимуть у світлі” Нового Єрусалиму, а не всі народи.

– 2 Пет.3:10 “і  Земля, і ті діла, що на ній, будуть спалені”. Я так зрозумів з перекладу, що земна куля повністю буде спалена. В інших перекладах слово земля з малої букви. Хоч це і радикально не впливає на підготовку до другого Пришестя Христа, але Одк.20:5-10 говорить що буде два воскресіння, між якими тисячу років Земля буде існувати безлюдною (сатана буде скований цей час тим, що йому не буде кого спокушати). Може краще перекладати або розуміти, що “всі діла на Землі згорять”, тобто всі діла рук людських будуть знищені і Бог відновить Землю до того вигляду, який був до гріхопадіння?

– Можливо, через відсутність богословської та філологічної освіти, але мені непросто зрозуміти побудову вірша в 1Пет.3:21: спасаємось хрещенням чи отримуємо спасіння завдяки воскресінню Ісуса Христа? “Обіцянка Богу доброї совісті” чи , як раніше стверджував один проповідник, “прохання у Бога про дарування доброї совісті через воскресіння Ісуса Христа” ? Як це слово записане в грецьких рукописах?

– Лк.12:5 Слово “того” в різних перекладах написано з як з маленької , так і з великої букви. Кого ( Бога чи сатану?), на Вашу думку, мав на увазі Ісус Христос, коли говорив ті слова?

–  Ін.5:3-4  Майже у всіх перекладах (крім перекладу товариства сторожової вежі) присутній даний вірш. Чи є він у всіх стародавніх рукописах чи це синодальна вставка? 

Тепер про вірш, через який отримано відкриття. Це переклад Рим.10:4 “Бо мета Закону – Христос, до праведності всякому віруючому” та пояснення відповідного грецького слова. В інших перекладах стоїть слово “кінець”. І читаючи з ним, люди розуміють і так їх навчають, що “кінець Закону – Христос” означає  що весь Закон, в. т ч. і моральний закон Десяти Заповідей з приходом Ісуса Христа втратив своє значення. Але якщо написано, що людям один раз суджено померти а потім суд (Євр.9:27), то суд же повинен бути згідно Закону. Обрядовий закон жертвоприношень вказував на Христа і після жертви Ісуса його роль закінчилась. А моральний закон, перстом Божим написаний на камінних скрижалях самим Богом, є вічним. Тому, коли перекладають “кінець Закону”, то необхідно розуміти кінець обрядового закону, а коли перекладають “мета Закону”, то означає метою обрядового закону була  роль “вихователя до Христа” Гал.3:24 (Громов В.). Але метою (вихователем) в новозавітний час продовжує бути моральний закон – Десять Заповідей. І його завдання вказати людині на гріх (роль закону як “дзеркала”) і направити її до Ісуса Христа для отримання благодаті з метою очищення від гріха і спасіння. Десять Заповідей вказують на гріх, а спасає Христос. Спаситель не відмінив моральний Закон, а підняв планку вимог для вдосконалення вірних (Заповіді блаженства). 

Так я став розуміти. І вважаю, що переклад В.О. Громовим вірша Рим.10:4 поставив крапку на відвічних дискусіях  про непримиренний  антагонізм між Законом і благодаттю. Це як два  крила в птаха чи в літака.

Що стосується спілкування і надання відгуку. Я вважаю, що вам краще звернутись до авторитетних осіб – відомих викладачів духовних навчальних закладів, богословів та священнослужителів. Саме їхня думка буде важливою для вас та відвідувачів відповідних інформаційних ресурсів “Вічне Євангеліє”.

Мені залишається побажати Божих благословень в розповсюдженні Біблії. На даний час, можливо, не кожний пастир зможе виділити необхідну суму для придбання. Але протестантським громадам після отримання інформації від видавців може бути приємною нагодою та фінансово посильною справою зробити святковий подарунок своїм пастирям до Пасхи.

Також, якщо Вам це цікаво, то через 1-2 місяці зможу сприяти в розміщенні інформації про Біблію на одному із Ютуб каналів християнської музики.

Благодать і мир хай помножаться Вам та Вашим родинам!

З пошаною, Довгалюк М.В.”.

Відповідь В. О. Громова:

“Доброго дня, шановний брате Миколо! 

Вибачте, що не вдалось одразу написати Вам відповіді на Ваші запитання. 

В Євангелії від Луки11:4 дійсно є слова: «але визволи нас від лукавого», бо вони містяться в грецькому манускрипті Текстус Рецептус, з якого й робився цей переклад. Справа в тому, що в останні часи йде, якщо можна так мовити, «війна» за манускрипти. Чому? Саме тому, що деякі манускрипти містять слова, яких немає в інших манускриптах. 

Коли я починав працювати над перекладом за волею Божою з січня 1993 року, тоді навіть ще не було ніяких комп’ютерних програм, де можна було порівняти грецький манускрипт Текстус Рецептус із четвертим «переглянутим» манускриптом Барбари Аланд, Курта Аланд, а пізніше з’явився й манускрипт Нестле Аланда. Бо ці два манускрипти суттєво відрізняються один від одного. Тому я й запитав у Господа, коли побачив цю різницю, а що мені робити? І отримав від Нього відповідь: «Те, що робив, роби й далі».

Як написано в передмові до підрядного перекладу Нового Завіту, виданого Російським Біблійним Товариством у 2003 році: «За византийским текстом (тобто Текстус Рецептус), остаётся авторитет исторически засвидетельство¬ванной формы Нового Завета, бывшей и остающейся в постоянном церковном употреблении».

Але як зауважено в передмові підрядного перекладу, що «некоторые общие черты всех рукописей возникли сравни¬тельно поздно, это снижает ценность византийского текста для реконструкции ново¬завет¬ного оригина¬ла I в». Можливо дійсно це знижує цінність тексту для РЕКОНСТРУКЦІЇ оригіналу. Тому що, як відзначено в першому реченні цієї передмови: «… этот текст представляет собой научную реконструкцию греческого ориги¬нала, выполненную на основе Византийского кодекса. Реконструкция стре¬мится установить тот подлинный вид текста, в котором он впервые явился на свет…». 

У мене нема довіри до тексту, який був «науково реконструйований», щоб встановити його автентичність, коли він вперше з’явився у світ. 

У давнину існували три різновиди грецького новозавітного тексту: (1) олександрійський, най¬ближчий до оригіналу, (2) західний, нестабільний текст «бродячих проповідників» хри¬стиян¬ства, і (3) візантійський, який був поширений з IV-го століття, після того, як християнство досягло офіційного визнання в Римській імперії.

З п’яти з тисяч грецьких рукописів, що містять текст Нового Завіту, більше 80% нале-жать до візантійської типу, так що перше видання грецького тексту в 1516 році (воно здійсню¬валося в Базелі Еразмом Роттердамським) були використані рукописи візантійського типу. Майже всі видання грецького новозавітного тексту до початку XX століття являли собою передруками першого видання, чому за цим типом візантійського тексту й закріпилася назва Textus Receptus (“загальноприйнятий текст”, скорочено – TR). 

З цього видання були зроблені всі переклади до початку XX-го століття європейськими мовами, включаючи переклад Мартіна Лютера, Біблії короля Якова. Церковнослов’янська традиція була не так тісно пов’язана з ТR, оскільки вона завершила своє формування вже на початку XIV століття, але коли в 1581 році при виданні першої друкованої церковно-слов’янської Біблії (так званої Острожської Біблії), а передруки в XVII-му та XVIII-му століттях Нового Завіту були окремими зближеннями з різними виданнями грецького тексту, в основ-ному з TR. 

Проте, останнім часом робиться все, щоб спаплюжити цей грецький манускрипт, піді¬рва¬ти його авторитет, посіяти сумнів у його автентичність до оригіналу, щоб взагалі, як висновок сказати, як запропонував нещодавно папа Римський, що Біблія застаріла і її треба замінити іншою книгою. Адже Слово Боже для них, як кістка поперек горла, тому й робиться все, щоб паплюжити один текст і пропонувати інший… Після такого редагування зникли у 216 віршах такі слова як: «Господь Христос», «Іісус Син Бога Живого», «Святий Дух», «Альфа і Омега» та інші, що вказують на Божественне походження Господа нашого Іісуса Христа, на унікальність Його служіння та дії Духа Святого.

Вибачте, брате Михайло, якщо я ще раз повторюся і скажу, що людина, яка розмірковує над написаним, резонно може задати собі питання: чи можна довіряти грецькому тексту, “виготовленому” вченими, якщо він суперечить Духу й Iстині Святого Письма? Хартвіг Хенкель у книзі «Правда про істину» справедливо зауважує: «наше суспільство перебуває під великим впливом духа постмодернізму, для якого істина не має ніякого значення… I тому принцип «Sola Scriptura» — «Тільки Писання», яке стало одним із фундаментальних лозунгів Реформації, сьогодні всіляко заперечується або, гірше того, на словах визнається, а в дійсності відкида¬ється. Тому виставляти Писання в сумнівному світлі та наповнювати його новим змістом, що суперечить сутності біблійного тексту, вважається чимось модним і новаторським, повною свободою сумління, яке не відчуває себе зобов’язаним бути “рабськи прив’язаним до літери”».

Тому я повинен був зробити це пояснення, стосовно грецьких манускриптів, тому що далі буде зрозуміло, чому в деяких місцях перекладено так, а в інших — інакше.

Лк.11:4 «Але визволи нас від лукавого». Ці слова містить манускрипт Текстус Рецептус.

Мт.6:13 де є речення про Царство також містить TR.

Лк.2:33 в TR немає слова про батька Його, а є тільки Іосиф та мати Його.

2Пет.3:10 можливо, на вашу думку було б краще: «всі діла на Землі згорять». Так треба розуміти, але переклад – це точна транслітерація оригіналу, і там немає слів «діла» і «згорять», а якщо так написати, то це буде домисел або тлумачення перекладача.

Як пише Барклі; «Петро бачить у спасінні від води Ноя і його родини прототип хрещення». (1Пет. 3:21)

У цьому уривку Петро відзначає три великих аспекти хрещення. Слід пам’ятати, що в той час тільки дорослі, які навернулися від язичництва до християнства, які прийняли своє спасіння. 1. Богоявлення – це не просто фізичне очищення, це духовне очищення серця, душі і самого життя. Це повинно вплинути на душу людини і на її життя.

Петро називає хрещення обіцянкою Богові доброї совісті (вірш 21). При цьому Петро вживає грецьке слово еперотема, перекладене як обіцянка. У давнину частиною кожної ділової угоди було питання: “Ви приймаєте умови угоди і ви зобов’язуєтесь дотримуватися їх?” Без цього питання і без цієї відповіді договір вважався недійсним. У юридичній термінології це питання і відповідь називали еперотемою. 

Петро, по суті, каже, що під час хрещення Бог запитує людину, яка приходить до нього: «Чи приймаєте ви умови служіння Мені? Чи приймаєте ви привілеї та обітниці, пов’язані з ним; Ви приймаєте зобов’язання і вимоги, пов’язані з ним?” Ми використовуємо слово причастя, обітниця. Відповідне латинське слово sacramentum означає військову присягу, присягу на вірність, якою при вступі в армію присягає солдат.

Скільки багато проповідників, стільки й існує думок, як тлумачити цей вірш. Але важливо дійсно знати, що написано в Першоджерелі.

Лк.12:5 «Але покажу вам, кого вам треба боятися: бійтеся Того, Хто після вбивства має владу вкинути в геєну*. Так, говорю вам, Того бійтеся!» Однозначно треба говорити, що тут мова йде про Бога. Якщо Той, Хто в нас, більше того, хто у цьому світі, то чого нам його боятися. Тим більше написано: «Один Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити. А ти хто, що судиш іншого?» (Як.4:12). Тому, в цьому вірші Лк.12:5 мова йде про Бога, Якого треба боятися.

Ось, брате Михайло, я надав Вам відповідь на Ваші запитання, яка, сподіваюсь, задовольнить Вас.

Бажаю Вам усього найкращого у пізнанні таємниці Бога: і Отця, і Христа, в Якому схо-вані всі скарби мудрості й знання.

Рясних Божих благословінь, Реверенд В.О. Громов”