Коли вибухнула повномасштабна війна Росії проти України, для багатьох віруючих християн в Україні постало питання: взяти в руки зброю для боротьби з ворогом і окупантом або виконувати Божу заповідь «не вбивай»? (Вихід 20:13).

А як сьогодні відповів Господь Іісус Христос, якщо б Йому задали це питання під час цієї жорстокої, запеклої повномасштабної війни? Можливо, у відповідь ми почули би: «Не знаєте Писання, ні сили Божої»?
Багато з нас розуміють, що життя – це найцінніший дар Бога, і ніхто не має права відбирати життя, отримане від Творця, ні у себе, ні у інших! Воістину, це так і важко з цим не погодитися.

Давайте все ж таки подивимося про яке «вбивство» йде мова в шостій заповіді, про що написано в книзі Вихід 20:13? Щоб це зрозуміти, давайте дослідимо і проаналізуємо відмінність значень давньоєврейського слова «Lo raw-tsakh’» (не вбивай).від інших слів також пов’язаних зі смертю, убивством, позбавленням життя, враженням, ліквідацією, фізичним знищенням, винищенням.

Щоб це зрозуміти давайте дослідимо й проаналізуємо відмінність значення давньо-єврейського слова «Lo raw-tsakh’» (не вбивай) від від «naw-kaw’» і «haw-rag’» (вражати, зни-щувати, спричиняти смерть, винищувати).
Наприклад, як вчинили Іісус Навин та ізраїльтяни, коли дізналися, що жителі Гаваона ввели їх в оману, оскільки дуже боялися, що вони позбавлять їх життя? Тоді сказали їм гаваонитяни: «А ось тепер ми в руці твоїй: як краще та справедливіше здасться тобі учинити з нами, так і вчини» (І.Нав. 9:25). І не вбили «Lo raw-tsakh’» їх ізраїльтяни, але зробили їх дрово¬рубами та носіями води (І.Нав. 9:26-27). Отже, завіт миру, укладений з жителями Гаваона і клятва начальників громади, що вони не вб’ють їх, мали вирішальне значення, і це було справедливо в очах Божих.

У той же час, Іісус Навин та ізраїльтяни повбивали «haw-rag’» вістрям меча все, що дихало, що було в Асорі, піддавши їх закляттю, і не залишилося жодної душі (І.Нав.11:10-11). Невже ізраїльтяни забули заповідь: «Lo raw-tsakh’» (не вбивай»? Звичайно, ні! Тому що вони вчиняли «haw-rag’», тобто вражали, винищували, знищували ворога! Бо Писання говорить про жорстоку війну, яку ізраїльтяни вели проти нечестивих та ідолопоклонників.

Коли Ізраїль виконував, як написано, помсту Господню мадіанитянам, то ізраїльтяни вбили «haw-rag’» всіх чоловічої статі, не порушуючи при цьому заповіді Господньої, оскільки виконували повеління Того, Хто дав заповідь не вбивай «Lo raw-tsakh’» (Чис.31:3,7).

Так що, безперечно, у правильному положенні знаходиться той, хто досліджує, аналі¬зує, перевіряє і відрізняє семантику, значення давньоєврейського слова «Lo raw-tsakh’» (не вбивай) від «naw-kaw’» і «haw-rag’» та інших єврейських синонімів (вражати, знищувати, спричиняти смерть, винищувати).

Дехто може заперечити, посилаючись на те, що Іісус Сам сказав: «…бо всі, хто візьме меч, від меча загинуть!» (Мт.26:52). Так, сказав! Однак, продовжуючи Свою думку, Іісус каже: «Чи ти думаєш, що Я не можу тепер упросити Отця Мого, і Він не дасть Мені більше дванадцяти легіонів ангелів? Як би тоді були виконані Писання, що так повинно статися?» (Мт.26:53-54). Безумовно, Отець дав би… Але «Сказав тоді Іісус: «Вклади свій меч у піхви! Чашу, яку дав Мені Отець, невже її не пити?» (Ін.18:11).

Тому в книзі Одкровення написано: «Якщо хто веде в полон — сам у полон потрапить; якщо хто мечем уб’є — той сам від меча загине» (Одк.13:10). Адже Господь не людина, щоб Йому змінюватися. Він учора, і сьогодні, і вовіки Той же! Він є Богом, як Старого, так і Нового Завітів! І як не згадати тут пророка Божого Самуїла, який, безсумнівно, знав і виконував заповіді й повеління Господні! Проте, одного разу він сказав Агагу, царю амалікському: «Як твій меч позбавляв жінок дітей, так твоя мати між жінками втратить сина». I розітнув Самуїл Аґаґа перед Господом у Ґалґалі» (1 Сам.15:33). І що? Загинув Самуїл, взявши в руки меч? Звичайно, ні! Тому що він не прийшов з мечем, і він нікого не вів у полон (точніше, він нікого примусово не депортував).

І помазанець Божий Давид подолав Голіафа пращею та каменем, і вразивши філістимлянина, убив («mooth») його та відтяв мечем йому голову (1Цар.17:50-51). Давид вразив Голіафа, і це слово «mooth» також має іншу семантику, ніж слово «Lo raw-tsakh’» не вбивай.

Отже, і меч може бути в руках слуги Божого знаряддям відплати тим, хто йде війною та чинить зло!
У Посланні до римлян апостол Павло пише, що представник влади є «Божий слуга, тобі на добро; а якщо чиниш зло, — бійся, бо не даремно він носить меч; бо він — Божий слуга, який несе відплату у гніві тому, хто чинить зло» (Рим.13:4).

Але чи завжди читач замислюється над змістом контексту Писання, враховуючи обста¬вини, за яких це було сказано? І тут важливо зосередитися на тому, про яку владу йде мова! «Усяка душа нехай підкоряється вищим владам, бо то не є влада, якщо не від Бога; такі ж існуючі влади від Бога встановлені», як написано в Першоджерелі та в новому перекладі у «Вічному Євангелії» (Рим.13:1), а також у Острозькій (1581 г) та Єлизаветинській (1751 г) Бібліях (Рим.13:1).

Тому, той, хто має меч, – він Божий слуга, що несе відплату, але не для того, щоб вбивати («raw-tsakh’»), а щоб винищувати зло, знищувати і вражати людиноненависників, ґвалтівників, недолюдків, розбійників і грабіжників, які вчиняють нелюдські вчинки і злочини. Він Божий слуга нам на добро!

Проте, у когось може виникнути питання: «Як тоді виконати другу, найбільшу заповідь: «Возлюби ближнього свого, як самого себе»? (Мт.19:19). Як возлюбити “старшого брата” свого (схоже, від сімені Каїна), якщо він віроломно увірвався на мою Батьківщину з мечем, щоб убивати невинних немовлят, дітей, сестер, дружин і матерів, ґвалтувати, поневолювати, винищувати та розграбовувати спадщину моїх предків?

Можливо, відповідь криється у притчі Іісуса про доброго самарянина? Господь запитав тоді у законника: «Хто із цих трьох, вважаєш ти, став ближнім тому, хто попався розбійникам?» Він же відповів: «Той, хто зробив йому милість». Тоді Iісус сказав йому: «Iди і ти роби так само» (Лк.10:25-37).

Таким чином, чи можуть розбійники, які роздягли людину, що спускалася з Єрусалима до Єрихону, поранили її і втекли, бути близькими до неї? Звичайно, ні! Ближнім може бути лише добрий самарянин, але ніяк не розбійник! Хіба Писання зобов’язує нас любити розбій¬ника або “старшого брата”, який, як бачимо, зовсім і не брат, і не ближній? Тоді і совість не мучитиме виконуючого зобов’язання Божого слуги.

Отже, самі зробіть висновок: чи можна віруючому християнину брати меч для захисту Батьківщини й безцінних людських життів, дарованих Богом, протистоячи тим, хто здійснює справжній геноцид мого народу, або нехай це роблять тільки Божі слуги, які несуть відплату тим, хто чинить зло? Вирішувати вам.

В.О. Громов

Автор перекладу «Вічного Євангелія»